Що любить дощовий хробак?

У фавні України налічується декілька десятків видів дощових хробаків, які заселяють найрізноманітніші умови: від гнилої деревини до боліт. Вони повсюдні, і віднайти їх не проблема. Особливістю їхньої будови є сегментоване на кільця видовжене тіло. Зовні тіло дощового хробака вкрите слизом, що дозволяє йому легко рухатись у ґрунті. Живляться ці тварини відмерлими рослинними рештками. Одні дощові хробаки вночі вилазять зі своїх ґрунтових нірок, знаходять опалі листочки і затягують їх під землю, де й поїдають. Їх відносять до групи первинних деструкторів. Інші ж живляться вже частково розкладеною органікою, на кшталт компосту чи гнилої деревини, — це вторинні деструктори. Однак і перші, і другі є надзвичайно важливими компонентами ґрунтової фауни, беручи участь у ґрунтоутворенні і підвищенні його родючості. Проекспериментуймо з дощовими хробаками, щоб дізнатись про їх уподобання та спосіб життя.

Дощовий хробак

Для наших експериментів необхідними будуть пластиковий контейнер 20×30 см, паперові рушники, пульверизатор із водою, кухонна сіль, велика картонова коробка (розміром не менша, ніж контейнер), настільна лампа, пластикове відерце з кришкою (згодиться й скляна банка), 3 великі дощові хробаки, пара латексових рукавичок та лабораторний журнал. Усі експерименти записуємо на відео та розміщуємо в інтернеті й в соціальних мережах.

Контейнер слід ретельно вимити й просушити. У ньому ми проводитимемо наші експерименти, однак, спершу наловімо хробаків. Хробаків легко знайти в природі під предметами, що тривалий час лежать на ґрунті, або ж після дощу на вулиці. Якщо не вдалось наловити хробаків, то їх можна просто купити в рибальському магазині. Зібраних тварин поміщаємо у пластикове відерце і забираємо з собою. Тепер можна почати експерименти.

Дно контейнера повністю вкриваємо двома-трьома паперовими рушниками й рясно зволожуємо їх із пульверизатора так, щоб вони намокли. Два сухі паперові рушники стелимо на мокрі, проте так, щоб ними закрити половину дна контейнера. У результаті отримуємо пів контейнера із мокрими рушниками, а половину — із сухими. Тепер беремо хробаків і поміщаємо в контейнер поперечно до мокрих і сухих паперових рушників: одна половина тіла повинна бути на мокрому, а інша — на сухому. Й уважно спостерігаймо за їх поведінкою. Що роблять тварини? Куди поповзли хробаки: на сухий чи мокрий паперовий рушник? Скільки часу минуло з початку експерименту і до того, як тварина переповзла на певну сторону контейнеру? Як пояснити побачене? Свої спостереження та міркування занотуй до лабораторного журналу, а відео розмісти в інтернеті. Запитай у своїх друзів й подруг, що вони думають з цього приводу.

Дощові хробаки населяють вологі умови, тому їх тіло вкрите слизом, що виробляється величезною кількістю залоз. Слиз є надзвичайно важливим для дощових хробаків, оскільки виконує кілька важливих функцій. По-перше, він залишає поверхню їх шкіри вологою завдяки чому відбувається газообмін. У дощових хробаків відсутня дихальна система, тому кисень вони поглинають усією поверхнею шкіри, під якою міститься густа мережа капілярів. Тому якщо шкіра висохне, тварина просто задихнеться. Однак якщо дощовий хробак потрапляє у воду, то він просто гине від утеплення, адже газообмін у цьому випадку також порушується. По-друге, слиз важливий для руху дощового хробака в ґрунті. З одного боку слиз зменшує тертя між тілом хробака та ґрунтом, а з іншого — укріплює стінки дірок у землі, і вони не обвалюються. Таким чином, ходи хробаків слугують шляхом руху, так і вентиляційними каналами, що сприяють газообміну тварини. Якщо під час дощу ходи затоплюються, то тварина виповзає на поверхню ґрунту, рятуючись від утеплення. А в часи посухи, дощові хробаки закопуються глибоко в ґрунт, де є достатньо вологи. Уміст вологи дощові хробаки визначають за допомогою численних рецепторів у шкірі, визначаючи як напрямок свого руху, так і найбільш придатні умови середовища проживання.

Дно контейнера вкрий двома-трьома паперовими рушниками, але так, щоб їхні краї були припідняті вгору, утворюючи «бортик». Добре змочи їх із пульверизатора. Контейнер наполовину помісти в картонну коробку так, щоб вона була добре затінена. А іншу частину контейнера яскраво освітлюй настільною лампою. На освітлену частину контейнера поклади дощових хробаків і спостерігай за їхньою поведінкою. Куди поповзли тварини? Чому? Чи реагують дощові хробаки на світло, адже у них немає очей? Яке це має значення для їх життя? Усе ретельно запиши в лабораторний журнал і зафільмуй для публікації в інтернеті.

Просвічений дощовий хробак

У дощових хробаків, на противагу багатьом іншим кільчакам, відсутні очі. Ці тварини є цілком сліпими, адже від очей мало користі, якщо все життя проводити під землею в темряві. Але дощові хробаки здатні «відчувати» світло. Це дуже важливо, адже тварині потрібно «знати», вона перебуває у темряві під землею чи опинилась на поверхні на світлі, де може стати легкою здобиччю для багатьох хижаків, або обсохнути й загинути від задухи. Їхнє «відчуття» світла зумовлене спеціальними видозміненими нервовими клітинами, які називають клітини Геса. Ці клітини розкидані в усьому тілі тварини, тому світло вони дійсно сприймають, наче відчуття дотику чи смаку (людині таке відчуття світла недоступне). Хоча клітини Геса наявні на всьому тілі, їх значно більше на спинній і бокових частинах, ніж на черевній. А найбільше — на передньому членику тіла — на простомії. Саме він і є найчутливішим до яскравості освітлення. Тварина, опинившись на світлі, одразу шукає спосіб сховатись у темряву або ж закопатись у ґрунт.

На дно контейнера розстели 2-3 паперові рушники і добре їх попшикай водою із пульверизатора. Двома іншими сухими паперовими рушниками закрий половину дна контейнера. У склянці розчини 3 чайні ложки кухонної солі й акуратно із пульверизатора намочи постелені в контейнер сухі паперові рушники. Таким чином, маємо середовище, де половина солона, а інша — прісна. Як і в першому експерименті, поміщаємо хробаків у контейнер поперечно до солоного і прісного середовищ так, щоб одна пів тіла розташувалася на солоному, пів — на прісному. Яка поведінка у тварин? Як вони реагують на хімічний контраст середовища? Куди і наскільки активно вони повзуть? Усе детально занотуй до лабораторного журналу і зніми відео.

Шкіра дощових хробаків усіяна тисячами хімічних рецепторів, які сприймають найрізноманітніші запахи і смаки. Хімічне чуття є надзвичайно важливим, адже дає змогу тварині віднаходити придатну для неї їжу. Крім того, це дає можливість дощовому хробакові «оцінити» якість середовища життя, уникаючи небезпечних для нього умов. Як і світлочутливі клітини Геса, хімічні рецептори розсіяні на поверхні усього тіла тварини (а ось у людини вони знаходяться лише на язиці). Проте найбільше їх на передній частині тіла хробака — на перших трьох члениках, де розташовуються з усіх їх сторін. Це й не дивно, адже саме тут знаходиться «мозок» тварини — надглотковий та підглотковий нервові вузли (ганглії), що з’єднаний із усіма рецепторами. Окрім цього, з обох боків кожного сегменту тіла тварини розташований однаковий набір хімічних рецепторів, і зв’язані вони з ганглієм цього членика.

Будова переднього кінця тіла дощового хробака

Тобто смак і запах дощовий хробак відчуває відразу всім своїм тілом. За будовою хімічні рецептори майже ідентичні з світлочутливими клітинами Геса — це видозмінені кінцеві нервові клітини (нейрони) нервових волокон, які різняться лише набором рецепторних білків на своїх поверхнях. Дощовий хробак, на якого діє хімічний подразник (приваблює, як от їжа, чи відлякує, наприклад, тетрадотоксин) майже миттєво «вирішує», куди йому повзти — до джерела подразника чи від нього.

• 1. Які інші гіпотези, крім наведеної в тексті, пояснюють виповзання дощових хробаків на поверхню землі після сильного дощу?
• 2. Поясни закономірності розміщення клітин Геса на поверхні тіла дощового хробака.
• 3. Чому смакове і нюхове чуття називають хімічними? Припусти, яке з них більш потрібне, а тому й більш розвинене в дощового хробака.

Дощові черв’яки та їх вплив на ґрунт

У землі живе багато істот, що грають у житті саду дуже важливу роль. Різноманітні черв’яки, сороконіжки, багатоніжки, жуки – вони є скрізь, де є грунт. Багата садова земля та всілякими повзучими особинами, які приносять користь рослинам, і по праву вважаються основними помічниками садівників. Йтиметься про дощові хробаки, що мешкають у ґрунті на садових ділянках.

Що таке дощові черв’яки?

Черв’як – це трубчаста система травлення, укладена в тонку оболонку. Захопивши їжу передньою частиною тіла, черв’як проштовхує її через себе, перетравлює і зі зворотного боку тіла випускає органічну речовину, яка стає джерелом поживних речовин для рослин – біо-гумус. Їжею для дощових черв’яків є пов’ялі листочки, волокна які досить розм’якшені, тому місцем проживання вибрані гною, що складаються з підлоги перепрілого перегною, торішнього листя, скошеної трави, висохлих бур’янів, що довго пролежали на землі. Хробаки просуваються у товщу землі, постійно поїдаючи їжу. Вони харчуються частинами рослин і навіть залишками тварин. Черв’яки рідко виходять на поверхню, вони працюють під землею.

Черв’яки, пересуваючись по всій території саду, на відміну від інших комах роблять це без лапок і крил. У них м’язисте тіло, вкрите щетинкою, що забезпечує рух тіла у ґрунті. Тіло черв’яка розділене на гнучкі сегменти. Він сильно витягується, чіпляючись за землю, і підтягує все тіло до нової точки опори. Рух черв’яка – це почергове подовження і скорочення тіла. Черв’яки – це досить довгі особини, що досягають до 30 сантиметрів завдовжки. Тіло хробака коричневого або червоного кольору, добре помітне в землі під час перекопування. На поверхню ґрунту черв’яки виходять тільки в дощову погоду, щоб знайти собі партнера і поєднатися. Таким чином відбувається розмноження цих повзучих особин. Необхідно відзначити, що під час випадання рясних опадів і сильного перезволоження ґрунту, земля досить ущільнюється, що утруднює дихання хробака, і він просто змушений переміститися у верхній шар ґрунту, або навіть вийти назовні для отримання чергової порції кисню.

Хробаки живуть у вологих місцях через особливий спосіб дихання. У дощових черв’яків немає ні легень, ні зябер, вони поглинають повітря через шкіру, тому їхня шкіра дуже тонка і завжди волога. Хробаки не можуть довго перебувати на поверхні, де сухо і спекотно, тому що їхня шкіра швидко висихає і повзуча істота, така корисна для садових насаджень і ґрунту, гине.

Корисні властивості дощових хробаків

• Рослини в процесі росту дихають не тільки листям, а й корінням. Слабкій рослині складно рости на щільній землі. У такому ґрунті мало місця для повітря, коріння не може брати участі в газообміні, яке необхідне для клітинного дихання та отримання енергії. Хробаки переорюють ґрунт, роблять його пишним і повітряним, створюючи рослинам комфортне середовище проживання.
• Дощові черв’яки є гарною їжею для комах, що живуть у саду і практично непомітних для людини. Йдеться про миші, жаби, скунси, кроти, всілякі жуки. Дощовий черв’як – це дуже галаслива комаха. Для руху під землею, черв’як скорочує м’язи і щетинки, видаючи досить сильний звук, що шарудить, який добре чути вночі, особливо якщо прикласти вухо до землі. Цією особливістю і користуються нічні жителі саду, які по шорсткому звуку шукають на поверхні землі собі їжу.
• Дощовий черв’як, це безперервно працююча міні-фабрика з виробництва біо-гумусу, органічної речовини, такої корисної для ґрунту. За один рік черв’яки можуть переробити дуже багато кілограмів опалого листя та інших частин рослин. Біо-гумус вважають натуральним органічним добривом, що живить рослину і захищає її від хвороби. Цей препарат, придбаний у спеціалізованих магазинах, використовують для підживлення рослин у період росту, цвітіння та зав’язі плодів. Вносять біо-гумус у землю і перед висівом насіння.

ТОП-7 напрямків користі від дощового хробака на садовій ділянці?

1. Дощові черв’яки нормалізують природний баланс грунту, рихлять і переорюють, значно покращуючи родючість і структуру, підвищують кількість магнію, фосфору та кальцію.
2. При переміщенні під землею створюють тунелі, через які проходить повітря та волога до коріння рослин.
3. Насичують землю киснем, якісно оновлюють хімічний склад.
4. Створюють натуральне органічне добриво – біогумус. Речовина, що благотворно впливає на розвиток рослини в будь-який період життя, вважається натуральним харчуванням та захистом рослини від грибкових захворювань та комах-шкідників.
5. Знищують і переробляють останки тварин і рослин, що перешкоджають розмноженню спор грибкових захворювань.
6. Є їжею для нічних мешканців садових ділянок.
7. Дощові черв’яки – це хороша приманка для плаваючої риби. Людина використовує хробаків, нанизаних на гачок вудки для лову риби у водоймах.

Вивчивши особливості життя дощового черв’яка, потрібно створити йому належні умови для існування та розмноження. Дощові черв’яки абсолютно нешкідливі для рослин і людини, які приносять тільки користь вашій садовій ділянці, і при виявленні таких у саду, необхідно створити всі умови для життя і розмноження цих особин – спорудити компостні ями і часто зволожувати їх теплою водою.

Дощовий черв’як: опис, місце існування, чим харчується

Форма тіла дощового хробака, фарбування, розміри – це унікальні характеристики безхребетного. Розглянемо докладніше.

Тіло черв’яка – це безліч кільцеподібних сегментів. У деяких особин їхня кількість досягає 320. Рухаються черв’яки за допомогою коротких щетинок, розташованих на цих сегментах. Зовні тільце особин нагадує довгу трубку.

Для їх нормальної життєдіяльності рівень вологості має бути на рівні 75%. Гинуть черв’яки, якщо земля пересихає і вологість знижується до 35% і нижче. Це пов’язано з тим, що вони дихають через шкіру. Отже, вони просто не можуть жити у сухому ґрунті та у воді.

Найоптимальніша температура для їх комфортної життєдіяльності – від 18 до 24 градусів вище за нуль. Якщо починає холодати, то черв’яки починають опускатися глибше, де тепліше і волого. Якщо атмосферна температура не підвищується, вони впадають у сплячку. Якщо цей показник піднімається вище за 42 градуси, то черв’яки гинуть. Те саме відбувається, якщо температура занадто низька. А виповзають черв’яки після дощу через нестачу кисню в ґрунті.

Цікавий факт: саме здатність впадати у стан анабіозу дозволило вижити черв’якам у льодовиковий період.

Користь черв’яків

Саме завдяки черв’якам грунт по всій планеті знаходиться в постійному русі. Нижні шари піднімаються вгору і насичуються вуглекислотою, гумусовими кислотами. Завдяки цим безхребетним тваринам, у ґрунт потрапляють калій та фосфор.

Хробаки краще за будь-які людські руки і техніку готують грунт до росту рослин. Завдяки цим істотам, навіть велике каміння та предмети з часом занурюються глибоко в землю. А дрібні камінці поступово перетираються в шлунку черв’яків і перетворюються на пісок. Проте непомірне використання хімічних речовин людиною сільському господарстві неминуче веде скорочення їх популяції. На сьогоднішній день у Червоній книзі України вже знаходиться 11 видів дощових хробаків.

Забарвлення

Забарвлення дощового хробака безпосередньо залежить від шкірних пігментів. Але ця характеристика є актуальною виключно для живих особин.

Якщо у хробака відсутні шкірні пігменти, то він протягом усього життя має рожеве або червоне забарвлення. За наявності цього компонента фарбування дощового хробака може бути бурим, синім, жовтим або коричневим.

Наприклад, черв’як Allophora chlorotica має жовтуватий або зелений колір. А Lumbricus rubellus — дощові черв’яки — мають забарвлення буро-червоне або фіолетове з перламутровим відливом.

Види черв’яків

Безхребетні тварини мешкають у всіх шарах ґрунту, звідси виділяють види, які живляться на поверхні землі:

Підстилкові і риючі особини характерні для перезволожених ґрунтів. Іншими словами, вони проживають біля водойм, боліт та в регіонах із вологим субтропічним кліматом.

Для тундри характерні грунтово-підстилкові та підстилкові черв’яки. У степах можна зустріти виключно ґрунтові види.

Яку користь несуть?

Для початку давайте з’ясуємо, чим харчується дощовий черв’як у природі, і яку користь несуть ці створіння. Роль цих особин у природі дуже велика – вони переробляють всіляких органічних відходів, перетворюючи в гумус. Вони заковтують частинки біомаси разом із землею і під час травлення ретельно перемішують їх.

Гумус являє собою органічну основу ґрунту, зажадавши її, рослини набувають необхідних і поживних речовин. 90% всього гумусу – це продукти існування черв’яків.

Поліпшують доступність поживних речовин

Хробаки живляться рослинними залишками (мертве коріння, листя, трава, гній) та ґрунтом. Їхня травна система концентрує органічні та мінеральні складові в їжі, яку вони їдять, тому їхня їжа містить більше поживних речовин, ніж ґрунт навколо них. Азот в біогумус легко доступний для рослин. Черв’якові тіла швидко розкладаються, що сприяє збільшенню вмісту азоту у ґрунті.

Дослідження показують, що виливки черв’яків виділяють у чотири рази більше фосфору, ніж на поверхні ґрунту. Хробаки часто залишають свою багату на поживні речовини слиз у своїх тунелях, забезпечуючи сприятливе середовище для зростання коріння рослин. Тунелі також дозволяють корінням проникати глибше в ґрунт, де вони можуть досягти додаткової вологи та поживних речовин. Тунелювання дощового хробака може допомогти включити в ґрунт внесене в ґрунт вапно та добрива.

Поліпшують дренаж ґрунту

Велика система тунелів і виритих дощовими хробаками послаблює і аерує ґрунт та покращує дренаж ґрунту. Ґрунти з дощовими хробаками дозволяє воді стікати в 10 разів швидше, ніж ґрунти без дощових хробаків. У ґрунтах де популяції черв’яків високі, інфільтрація води може бути в 6 разів більше, ніж у культивованих ґрунтах. Тунелі земляних черв’яків також діють під впливом дощу, іригації та гравітації як проходи для вапна та інших матеріалів.

Поліпшують структуру ґрунту

Земляний черв’як збирає частинки цементного ґрунту разом у стійкі до води агрегати. Вони здатні зберігати вологу, не розсіюючи. Дослідження показали, що дощові черв’яки, які залишають свої відходи на поверхні ґрунту, відновлюють верхній шар ґрунту. У сприятливих умовах вони можуть приносити близько 50 т/га на рік, що достатньо формування шару глибиною 5 мм. Одне дослідження показало, що черв’яки за 30 років створили шар ґрунту завтовшки 18 см.

Поліпшують родючість

Дослідження дощових хробаків показало, що дощові хробаки, завезені на багаторічні пасовища без хробаків, призвели до початкового збільшення зростання пасовищ на 70–80% із довгостроковим збільшенням на 25%: це збільшило пропускну спроможність поголів’я. Дослідники також виявили, що найпродуктивніші пасовища у дослідах із черв’яками мали до 7 мільйонів черв’яків на гектар та важили 2,4 тонни. Між родючістю пасовищ та загальною масою черв’яка існувала тісна кореляція: на кожну тонну річного виробництва сухого сіна припадало близько 170 кг черв’яків.

Харчування хробаків та органи травлення

Незалежно від виду та фарбування дощового хробака, всі вони є всеїдними істотами. Шляхом заковтування величезної кількості землі, вони поглинають напівзгнилий лист. З цієї суміші вони одержують корисні речовини. Не вживають вони тільки листя з неприємним запахом, але свіжі люблять.

Про всеїдність черв’яків писав ще Ч. Дарвін. Він проводив безліч дослідів, підвішуючи над горщиком з тваринами шматочки різноманітної їжі, включаючи рештки мертвих черв’яків, і більшість цієї їжі з’їли.

Після перетравлення ґрунту черв’як піднімається назовні і викидає його. Екскременти, просочені виділеннями кишечника, в’язкі, а після висихання на повітрі твердніють. Жодної хаотичності в їхніх діях немає, спочатку скидаються відходи з одного боку, потім з іншого. У результаті утворюється характерний вхід у нірку, схожий на башту.

Хробаки не тільки живляться листям, стеблами рослин, клаптями вовни, вони використовують їх для затикання входів у нори.

У всіх, незалежно від форми тіла та забарвлення, дощових черв’яків рот розташований на передньому кінці тіла. Процес заковтування відбувається з допомогою мускулистої глотки. Після цього їжа – земля з листям – потрапляє в кишечник. Якщо якась частина їжі не була перетравлена, то вона викидається разом із переробленою. Викид відбувається через анальний отвір, розташований на задньому кінці тіла.

Як пересуваються дощові хробаки?

Представники Haplotaxida повзають. Спочатку вони витягують передній кінець свого тіла і чіпляються спеціальними щетинками, які розташовані на черевній стороні кілець, через нерівність земної поверхні. Після цього відбувається скорочення м’язів і задня частина тіла підтягується вперед. Рух хробака в землі характеризується тим, що він прокладає ходи у ґрунті. При цьому загостреним кінцем тіла він розсуває землю, а потім протискується між її частинками. Цікаво і те, як пересуваються дощові черв’яки в щільніших шарах. У процесі руху вони проковтують землю та пропускають її крізь кишечник. Грунт черв’яка, як правило, проковтують на значній глибині, а викидають через анальний отвір вже нагорі, біля власної нірки. Її часто можна спостерігати влітку на поверхні землі у вигляді грудочок та витягнутих «шнурків».

Статева система

Усі дощові черв’яки є гермафродитами. Перед тим як відкласти яйця, дві різні особини обмінюються насіннєвою рідиною, легким торканням. Після цього у кожного черв’яка з «пояску», розташованого на передній частині тіла, виділяється слиз, до якого надходять яйця. Через якийсь час грудку з ними практично зісковзує з тільця і ​​перетворюється на кокон. Після дозрівання з нього з’являються молоді особини.

Цікаві факти про дощові хробаки

Червоно-сірі звичайні дощові черв’яки знайомі кожному, хто має вудку чи сад. Вони є корінними жителями Європи, але в даний час їх багато і в Північній Америці, і на території Західної Азії.

1. Вважається, більшість членів сімейства дощових черв’яків (Lumbricidae) зникло під час останнього льодовикового періоду. Сьогодні налічується лише близько 2700 різних видів земляних хробаків.
2. Тіла дощових черв’яків складаються з кільцеподібних сегментів, покритих щетинками, що дозволяють їм чіплятися за ґрунт при пересуванні та копанні. Число сегментів може змінюватись від 80 до 300 кілець.
3. Перший сегмент кілець – рот дощового хробака. Коли черв’як риється, він споживає ґрунт, витягуючи поживні речовини з органічних речовин, що розкладаються, таких як листя і коріння. За день дощовий черв’як може з’їсти до однієї третини своєї ваги! Фото: Henry Moore Jr.
4. Дощові черви риють нори протягом дня і можуть копати на глибину до 2 метрів. Зазвичай вони живуть у верхніх шарах ґрунту на кілька сантиметрів глибше за поверхню. Але якщо земля висохне або замерзне, дощові черв’яки копатимуть глибше, щоб знайти життєво необхідну вологу. Якщо їхня шкіра висохне, вони загинуть.
5. Дощових черв’яків можна знайти практично у всіх частинах земної кулі і в різних середовищах проживання: тропічних лісах, горах, на гілках дерев і навіть у пташиних гніздах. Виняток становлять місця з екстремальними кліматичними умовами: спекотні пустелі та льодовики.
6. Дощові черв’яки – гермафродити, але вони не самозапліднюються. Після парування на поверхні землі кожен черв’як утворює крихітний кокон лимонного кольору. Створюється він із рідини, що виділяється з репродуктивної опуклості, розташованої в першій третині тіла дощового хробака. Сперматозоїди та яйцеклітини відкладаються всередині кокона, після чого він закопується. За два-чотири тижні з’являється молодняк.
7. Дощові черви є джерелом їжі для багатьох тварин, таких як птахи, щури, їжаки, лисиці, кроти та земноводні. Вони часто використовуються для компостування і як приманка при комерційному та аматорському рибальстві.
8. Дощових черв’яків називають «інженерами екосистем». Вони життєво важливі для здоров’я ґрунту, оскільки вони переносять поживні речовини та мінерали з нижніх пластів землі на поверхню через свої відходи, а їх тунелі аерують землю. До того ж, слиз, що виділяється дощовими хробаками, містить азот, важливу поживну речовину для рослин.
9. Довжина тіла дощових черв’яків залежить від виду. Найменший вид – земляний черв’як Dichogaster, довжина якого не перевищує двох сантиметрів. Австралійський гігантський дощовий черв’як Megascolides australis – найбільший вид дощових черв’яків у світі. Його довжина сягає трьох метрів, а діаметр – двох сантиметрів. Але найбільший екземпляр був виявлений у Південній Африці у 1967 році. Він мав довжину 6,7 метра! Фото: www.giantearthworm.org.au
10. Хробаки холоднокровні. Кровоносна система у них замкнута, має дві основні кровоносні судини: черевну та спинну.
11. Поширена помилка, що якщо розрізати дощового хробака навпіл, вийде два нові хробаки. Це не зовсім так. Дощові черв’яки здатні регенерувати втрачені сегменти. Ця здатність сильно різниться залежно від виду хробака, кількості отриманих ушкоджень та місця розрізання. Дощовий черв’як легко замінить втрачений хвіст, але відростити втрачену голову він не зможе.
12. Незважаючи на те, що черви не мають очей, вони можуть відчувати світло, особливо в передній частині тіла. Вони віддаляються від джерела світла і паралізуються при тривалому впливі світла.
13. Понад півмільйона дощових черв’яків можуть жити лише на одному гектарі ґрунту. Разом вони з’їдають до дев’яти тонн листя, стебел і мертвого коріння на рік і перевертають 36 тонн ґрунту.Фото: Reuters
14. Клеопатра оголосила дощових черв’яків священними і заборонила єгипетським фермерам викопувати їх із землі. Аристотель називав дощових черв’яків «кишковиком землі». Чарльз Дарвін, який вивчав дощових хробаків протягом 39 років, сказав: «Навряд чи є у світі багато інших тварин, які відіграли таку важливу роль у світовій історії, як дощовий хробак».
15. Їхня чисельність висока по всьому ареалу – у деяких областях вони навіть вважаються сільськогосподарськими шкідниками – і вони не мають особливого статусу.

Нервова система та органи почуттів

Абсолютно всі особини, незалежно від фарбування дощового хробака, не мають органів чуття. Найкраще у них працює відчутне почуття. Подібні клітини розташовані по всьому тілу, і навіть легке коливання ґрунту змушує черв’яка ховатися та опускатися у глибші шари ґрунту. Ці елементи відповідають за сприйняття світла. Адже такі особини не мають очей. Але якщо висвітлити їх уночі ліхтарем, вони швидко сховаються.

Дослідники стверджують, що хробаки мають нервову систему. Це підтверджується тим, що вони мають елементарні рефлекси: при дотику тіла воно миттєво скорочується, захищаючи хробака від дотику.

Навіть Дарвін зауважив, що такі істоти відрізняють види листя по запаху. Якщо хробакам не подобається аромат їжі, він відмовиться від такого обіду.

Кровоносна система

Кровоносна система дощових черв’яків складається з двох поздовжніх судин – черевного і спинного, а також гілок, що їх з’єднують. Завдяки м’язовому скорочення стінок відбувається рух крові по всьому тілу. Кров у дощових хробаків червоного кольору. З її допомогою встановлюється зв’язок між внутрішніми органами, а також обмін речовин. Циркулюючи, кров розносить поживні сполуки від органів травлення, а також кисень, що надходить від шкірного покриву. Одночасно з цим із тканин виводиться вуглекислий газ. Крім того, кров виводить до органів виділення непотрібні та шкідливі сполуки.

Вороги тварини

Цілком не важливо, яке забарвлення тіла у дощового хробака, який у нього вигляд і де він проживає, у всіх особин є природні вороги. Найстрашніший із них – кріт. Ця ссавець не тільки поїдає черв’яків, а й запасається ними на майбутнє. У крота в слині є паралізуюча речовина, яка діє саме на безхребетних. Таким чином він і відловлює хробаків.

Покуштувати їх не погребують жаби та землерийки. Багато птахів вживають у їжу дощових черв’яків – це дрозди, домашня курка, шпаки та вальдшнепи. Багато членистоногі не гидують хробаками – це павукоподібні, різні види комах та багатоніжки.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.