БТР-80: історія та його недоліки в сучасних умовах

Основним бронетранспортером армії Радянського Союзу до початку 1980-х років був БТР-70. Досвід використання цієї моделі швидко показав, що безліч головних недоліків попередника (БТР-60) він успадкував майже без виправлень. Це і складна та ненадійна конструкція силової установки з спарених карбюраторних двигунів, і підвищена витрата палива, і складна висадка/посадка десанту та екіпажу. Пізніше Афганська війна довела ще й погану захищеність машини. Було вирішено створити нову модель: за кілька років в конструкторському бюро Горьківського автозаводу був представлений бронетранспортер ГАЗ-5903. Він мав один дизельний двигун більшої потужності, для посадки і висадки десанту були обладнані великі люки в бортах корпусу. Сам корпус став вищим, довшим, і ширшим. Після успішно пройдених державних випробувань, в 1986 році ГАЗ-5903 було прийнято на озброєння ЗС СРСР, де він отримав назву БТР-80.

За загальним компонуванням модель вийшла схожою на своїх попередників. Відділення управління розташоване в передній частині корпусу, тут же встановлено оглядові прилади спостереження, щиток контрольно-вимірювальних приладів, апарати управління, радіостанція, переговорний пристрій. Силовий блок – в задній частині корпусу і ізольований від бойового герметичною перегородкою. У ньому, зокрема, розміщені двигун зі зчепленням і коробкою передач, водяні і масляні радіатори, теплообмінники, паливні баки, генератори та інше обладнання. Двигун – КаМАЗ-7403, восьмициліндровий, чотиритактний, рідинного охолодження; його використання дозволило збільшити запас ходу порівняно з БТР-70 без збільшення обсягу баків. Також це спричинило значні зміни в системі трансмісії. Однією з переваг БТР-80 над більш старими моделями стала мобільність: вона забезпечується потужним двигуном, приводом на всі вісім коліс, їх незалежною торсіонною підвіскою, великим кліренсом, централізованою системою регулювання тиску повітря в шинах, завдяки який транспортер може слідувати за танками, долати окопи і траншеї.

Штатне озброєння машини складають 14,5-мм крупнокаліберний кулемет КПВТ і спарений з ним 7,62-мм кулемет ПКТ. В баштовій установці розміщені також денний приціл, два оглядових прилади і ручні приводи механізмів наведення; на підвісному сидінні під вежею – місце навідника. Вогневі можливості БТР-80, за задумом, можна посилити завдяки тому, що бойовий розрахунок може вести вогонь з особистої зброї безпосередньо з машини. З цією метою БТР обладнаний сімома амбразурами і приладами спостереження по бортах корпусу і на даху. Для утворення димових завіс є шість установок для запуску димових гранат ЗД6. Бронетранспортери БТР-80 активно використовувалися в ході бойових дій в Афганістані. Зараз вони перебувають на озброєнні ЗСУ, а також в армії країни-агресора.

Попри свою порівняну ефективність, БТР-80 в нинішніх умовах для української армії не є найбільш вдалим рішенням. Причина очевидна – БТРи і БМП радянського виробництва нині ледь можна назвати бронетехнікою через низьку захищеність екіпажу та десанту. Ці моделі найчастіше не виконують свого безпосереднього завдання, а слугують машинами вогневої підтримки, машинами високої прохідності, або просто тягачами. Адже не слід чекати високої захищеності від бойового транспортера масою всього 10-15 тонн, коли найтехнологічніші світові зразки сягають 40-50 тонн. Так, 7-міліметрові борти БТР-80 не завжди тримають постріли навіть з ручної стрілецької зброї; а кулемет ДШК гарантовано пробиває таку «броню» з дистанції півкілометра. Бійці вважають за краще сидіти верхи на БТР, сподіваючись, що куля пролетить повз них, ніж бути гарантовано убитим в бойовому відділенні в разі підриву машини. Таким чином, гранично слабке бронювання нівелює будь-які інші переваги.

Так само є великі проблеми і з економічною складовою: виробництво і ремонт цих апаратів, як йшли, так і нині йдуть за технологією, освоєною ще за часів Радянського Союзу: вона вкрай застаріла і вимагає величезної трудомісткості. Слід зауважити, що це стосується ремонту всіх без виключення радянських бронетранспортерів (БТР-60, БТР-70) та виробництва своїх власних за радянськими лекалами (БТР-4). Зважаючи на величезну потребу ЗСУ у таких машинах, на українських заводах просто нікому виконувати обсяг замовлень. Так, в грудні 2020 року стало відомо, що Київський бронетанковий завод передав ЗСУ лише 4 відновлених БТР-80, які пройшли капремонт та часткову модернізацію. “Наші фахівці провели капітальний ремонт машин з суттєвим відновленням корпусів, відновили роботу всіх агрегатів та вузлів, а також виконали часткову модернізацію. На бронетранспортерах, зокрема, встановлено нові сучасні засоби зв’язку, навігаційне обладнання, прилади радіаційної розвідки, нові колеса – все українського виробництва”, – повідомив директор КБТЗ Володимир Синявський.

Військові експерти та безпосередньо армійці тим часом натякають, що керівництву вже час задуматися над появою принципово нового бронетранспортера в ЗСУ – тим паче, нині на ринку достатньо варіантів за помірні ціни. “Найперспективнішим бачиться шлях співпраці з іноземними виробниками в плані локалізації бронетранспортера спільного виробництва з широким використанням вітчизняних напрацювань, а також вузлів і агрегатів. Адже очевидно, що перебудувати виробництво під нинішню конструкцію просто нереально…

Тому всі проблеми, що виникають у виробництві БТРів, як у краплі води відбивають усі перекоси вітчизняної оборонки – починаючи від браку кваліфікованих кадрів до технологічної відсталості виробництва” – пише військовий експерт Михайло Жирохов. Відтак, проблема якісної та кількісної модернізації бронетехніки досі вкрай актуальна для Збройних сил України; в контексті бронетранспортерів на її вирішення могло би піти щонайменше 5-7 років. Однак жодних рішень для поступу в цьому напрямку поки не ухвалено. Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС” Нагадуємо:

Бронетранспортер БТР-80

БТР-80 – бронетранспортер. Створений на початку 1980-х років як подальший розвиток бронетранспортера БТР-70.

Історія створення і виробництва

B конструкторському бюро Горьковського автозаводу під керівництвом І. Мухіна і Е. Мурашкина на початку 1980-х років був спроектований бронетранспортер ГАЗ-5903. При збереженні незмінною компонування БТР-70, нова машина відрізнялася від неї цілою низкою змін. Замість Спаркі карбюраторних двигунів був встановлений один дизельний двигун більшої потужності, для посадки і висадки екіпажу були введені великі двостулкові люки в бортах корпусу. Сам корпус став на 115 мм вище і довше, і на 100 мм ширше, хоча загальна висота машини зросла лише на 30 мм. Подальший розвиток отримало прагнення забезпечити екіпажу можливість ведення вогню з-під захисту броні, для чого стрілецькі порти в бортах корпусу були замінені кульовими установками, розгорнутими у бік передньої півсфери. Бронювання бронетранспортера було посилено мало, але навіть при цьому маса ГАЗ-5903 зросла на 18% у порівнянні з БТР-70, з 11,5 до 13,6 тонн, хоча рухливість машини в цілому залишилася незмінною, а запас ходу тільки збільшився. Після успішних державних випробувань, ГАЗ-5903 був в 1986 році прийнятий на озброєння армії під позначкою БТР-80.

Опис конструкції

БТР-80 має компонування з розташуванням відділення управління в лобовий, поєднаного десантного та бойового – у середній, а моторно-трансмісійного – у кормовій частині машини. Штатний екіпаж БТР-80 складається з двох осіб, командира машини та механіка-водія, крім них бронетранспортер може перевозити до 8 чоловік десанту, один з яких також виконує функції стрілка.

Озброєння

Озброєння БТР-80 становить спарена установка 14,5-мм кулемета КПВТ і 7,62-мм ПКТ. Установка розміщується на цапфах в лобовій частини башти, її наведення у вертикальній площині, в межах -4 … +60 °, здійснюється вручну за допомогою гвинтового механізму, горизонтальна наведення здійснюється обертанням вежі. Наводка кулеметів на ціль здійснювалося за допомогою періскопічного Монокулярного оптичного прицілу 1ПЗ-2, що мав змінну збільшення 1,2 × або 4 × при полі зору, відповідно, 49 ° і 14 ° і забезпечує вогонь з КПВТ на дальність до 2000 метрів по наземним цілям і 1000 м по повітряних цілях, і з ПКТ – до 1500 метрів по наземним цілям. КПВТ призначений для боротьби з легкоброньованого і неброньованої технікою, включаючи низькі повітряні цілі, і має боєкомплект 500 патронів в 10 стрічках, споряджених бронебійно-запальними кулями Б-32, бронебійно-трасуючими БЗТ, бронебійно-запальними, з серцевиною з карбіду вольфраму, БСТ , запальними ЗП і запальними миттєвої дії МДЗ. ПКТ ж призначений для ураження живої сили і вогневих засобів противника і має боєкомплект в 2000 патронів в 8 стрічках.

Тактико-технічні характеристики

Бойова маса, т 13,6
Екіпаж, чол. 3
Десант, чол. 8
Довжина корпусу, мм 7650
Ширина 2900
Висота, мм 2350
База, мм 4400
Колія, мм 2410
Кліренс, мм 475
Тип броні сталева катаная
Лобова частина корпусу, мм / град. 10
Бортова частина корпусу, мм / град. 7-9
Кормова частина корпусу, мм / град. 7
Озброєння
Приціли телескопічний 1ПЗ-2
Кулемет (и) 1 × 14,5-мм КПВТ,
1 × 7,62-мм ПКТ
Боєкомплект кулемета (ів) 500 × 14,5-мм,
2000 × 7,62-мм
Ходові характеристики
Тип двигуна V-подібний
8-циліндровий дизель рідинного охолодження з турбонаддувом
Модель двигуна КамАЗ-7403
Потужність двигуна, к.с. 260
те ж, кВт. 191
Питома потужність, к.с. / т 19,1
Колісна формула 8 × 8
Тип підвіски торсіонна з гідравлічними амортизаторами
Швидкість по шосе, км / год 80
Швидкість по пересіченій місцевості, км / год 9 на плаву
Запас ходу по шосе, км 600
Максимальний підйом, град. 30
Долаєма стінка, м 0,5
Ширина долаємого рову, м 2,0
Максимальна глибина броду, м плаває

Знаходиться на озброєнні ЗСУ.

ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ “МІЛІТАРНОГО”

Навіть разовий донат в 30 грн чи підписка на $1 допоможе нам працювати і розвиватися далі. Спонсоруй незалежне мілітарне медіа – отримуй достовірну інфу.