§ 32. ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПОПУЛЯЦІЙ ТА МЕХАНІЗМИ ЇЇ РЕГУЛЯЦІЇ

Популяційні хвилі. Ви вже знаєте, що одними з показників, які характеризують стан популяції, є її чисельність та густота. Зазвичай ці показники взаємопов’язані, оскільки популяції займають певну площу (або об’єм, у разі мешканців водойм або ґрунту). Чисельність та густота популяцій навіть за сталих умов існування непостійні в часі, вони можуть періодично чи неперіодично змінюватися під впливом різноманітних факторів.

Коливання чисельності популяцій називають популяційними хвилями, або хвилями життя. Популяційні хвилі можуть бути сезонними або несезонними. Сезонні популяційні хвилі зумовлені особливостями життєвих циклів організмів або сезонною зміною кліматичних факторів. Несезонні популяційні хвилі спричиняють різні екологічні фактори: кліматичні, інтенсивний вплив хижаків або паразитів, господарська діяльність людини тощо.

Збільшення чисельності популяції залежить від величини її репродуктивного (біотичного) потенціалу. Це теоретичний максимум нащадків від однієї пари батьків (або однієї особини у гермафродитних організмів), що народилися за одиницю часу (місяць, рік тощо).

Запам’ятаємо

Репродуктивний потенціал характеризує здатність даного виду до розмноження за відсутності лімітуючих факторів.

Кожному виду організмів притаманний свій репродуктивний потенціал. Наприклад, видам, які не проявляють турботу про нащадків, властива висока плодючість. Так, риба-місяць одночасно відкладає до 300 млн ікринок. Натомість самки триголкової колючки відкладають у гніздо, яке будує та охороняє самець, лише по 20-100 ікринок. Класичним прикладом великої плодючості є нематода сферулярія, яка паразитує у джмелів. Статеві органи самки, що випинаються назовні й заповнені яйцями, переважають об’єм решти тіла у 15-20 тис. разів (мал. 32.1).

Мал. 32.1. Види з високим і низьким репродуктивним потенціалом: 1 – самець триголкової колючки (цей вид є і в фауні України) будує та охороняє гніздо з водоростей, куди самки відкладають невелику кількість ікринок; 2 – рибу-місяць за плодючістю вважають рекордсменом серед хребетних тварин; вона має чималі розміри: завдовжки до 3,1 м, заввишки – до 4,26 м, маса тіла – до 2235 кг; ікринки відкладає безпосередньо у воду й подальшої турботи про нащадків не виявляє; 3 – паразит джмелів нематода сферулярія: а – тіло самки; б – матка, заповнена яйцями; 4 – майже весь об’єм дозрілого членика бичачого ціп’яка заповнює матка, заповнена яйцями (близько 175 000 яєць); протягом року цей паразит може утворювати близько 1 800 000 яєць

Типи динаміки чисельності популяцій. Є три основні типи динаміки чисельності популяцій (мал. 32.2). Стабільний тип характеризується незначним розмахом і тривалим періодом коливань чисельності (мал. 32.2, 1). Він притаманний видам, у яких добре розвинені механізми, здатні підтримувати гомеостаз популяцій, з відносно невисокою густотою, значною тривалістю життя, складною віковою структурою і здебільшого добре вираженою турботою про нащадків (великі риби, ссавці та птахи).

Флюктуючий (мінливий) тип властивий дрібним хребетним тваринам, деяким безхребетним. При цьому максимальні показники чисельності і густоти популяцій можуть спостерігати з періодом у межах 5-11 років. Розрізняють три послідовні фази у динаміці їхньої чисельності: максимуму, розрідження чисельності та її зростання (завдання: знайдіть ці фази на мал. 32.2, 2).

Мал. 32.2. Приклади різних типів динаміки чисельності популяцій: 1 – стабільного; 2 – флюктуючого (мінливого); 3 – спалахового

Мал. 32.3. Приклади тварин, яким притаманна К- (1) та r-стратегія (2) розмноження: 1 – саванний слон – найбільша із сучасних наземних тварин (середня маса самок – 5 т, самців – 7 т (максимально до 10,4)). Раніше його вважали підвидом африканського слона, тепер наукова спільнота обґрунтовує, що це окремий вид; вагітність триває 20-22 місяці, а пологи відбуваються раз на 2,5-9 років; самка народжує одне дитинча (зрідка – два); до чотирьох років життя дитинча слона потребує опіки матері; крім того, ним опікується ще кілька нестатевозрілих самок; при цьому що їх більше, то більше шансів у дитинчати вижити; 2 – миша польова (житник пасистий) здатна розмножуватись до 5 разів на рік (зазвичай 3-4), народжуючи від 3 до 7 мишенят

Спалаховий тип притаманний популяціям з нестійкою чисельністю: значне зниження чисельності змінюється періодом різкого зростання у сотні разів і більше. У динаміці чисельності таких організмів розрізняють такі послідовні фази: максимуму, розріджування, зниження, відновлення та зростання (завдання: знайдіть ці фази на мал. 32.2, 3).

Американські екологи Роберт Хелмер МакАртур (1930-1972) та Едвард Осборн Уїлсон (народ. 1928) сформулювали поняття К- та r-стратегії розмноження (мал. 32.3). К-стратегія розмноження притаманна організмам, які зазвичай мають значну тривалість життя, часто великі розміри і виявляють певну турботу про нащадків. У таких організмів число нащадків здебільшого незначне, але більша частина їх виживає. Натомість r-стратегія розмноження здебільшого притаманна організмам з невеликими розмірами і незначною тривалістю життя. Часто такі організми мешкають у нестабільних умовах існування; у них значне число нащадків, проте більша частина їх зазвичай гине ще до настання здатності до розмноження.

Біологічне значення популяційних хвиль. Популяційні хвилі є одним з елементарних еволюційних процесів, який може впливати на генофонд популяцій. Крім того, масове розмноження або масова смертність особин популяції можуть зумовлювати розширення або звуження ареалу. При цьому важлива роль належить популяціям, які мешкають на межі ареалу виду. Якщо внаслідок масового розмноження особини із цих популяцій потрапляють у сприятливі умови, ареал виду може значно розширюватись.

Регуляція чисельності популяцій. Теоретично кожному комплексу умов середовища мешкання відповідає певна оптимальна густота популяції, за якої народжуваність і смертність врівноважуватимуть одна одну. Такий врівноважений стан популяції відповідає поняттю ємності середовища мешкання.

Запам’ятаємо

Ємність середовища мешкання – це його спроможність забезпечити нормальну життєдіяльність певному числу особин популяції без помітних порушень довкілля. При цьому рівень споживання ресурсів має врівноважуватися відновленням їх.

Щойно густота популяції стає вищою або нижчою від певного рівня, у ній виникають процеси саморегуляції. Регулювальними чинниками можуть бути як внутрішньовидові, так і міжвидові зв’язки. Усе різноманіття механізмів підтримання гомеостазу популяцій відповідає трьом функціональним категоріям:

• підтримання адаптивного характеру просторової структури популяції;
• підтримання різноманітності генетичної структури популяції;
• регуляція густоти популяції.

Цікаво знати

Згідно з концепцією саморегуляції популяцій будь-яка популяція здатна регулювати свою чисельність і густоту таким чином, щоб не підривати відновлювані ресурси середовища мешкання, і без втручання тих чи інших зовнішніх факторів (наприклад, хижаків або несприятливих кліматичних умов).

Із зростанням густоти популяції змінюється не тільки якість навколишнього середовища, а й властивості особин, які складають цю популяцію. Це, зокрема: зниження плодючості; затримання статевого дозрівання; підвищення рівня смертності (як безпосередній наслідок стресового стану і масовості захворювань); зміна поведінкових реакцій у тварин – так звана стресова поведінка.

У тварин, яким притаманний суспільний спосіб життя, саморегуляція можлива завдяки суспільній поведінці. Наприклад, завдяки ієрархічності в розмноженні беруть участь лише особини вищого рангу. У суспільних комах (медоносної бджоли, джмелів, мурашок) – самці та окремі самки – цариці.

Одним з механізмів регуляції чисельності й густоти популяцій є територіальність тварин. Вона запобігає надлишковому виснаженню ресурсів середовища мешкання. У зв’язку з територіальною поведінкою тварин виникають і способи охорони індивідуальних ділянок: різні звукові сигнали, пахучі мітки, погрозливі пози, у рослин – різні хімічні речовини, які вони виробляють у процесі росту і розвитку й виділяють у ґрунт чи повітря (наприклад фітонциди).

Уникненню перенаселеності сприяє розселення: у разі перевищення певного критичного рівня густоти популяції частина особин її залишає, мігруючи на вільні території або до інших популяцій з низькою густотою. Завдяки міграціям особин з популяції в популяцію зменшується ризик спорідненого схрещування, яке негативно позначається на їхній життєздатності. Пригадаємо: що різноманітніший генофонд популяції, то більший її адаптивний потенціал.

У популяціях рослин і тварин, які ведуть прикріплений або малорухомий спосіб життя, процеси саморегуляції густоти можуть проявлятись явищем саморозріджування (наведіть приклад саморозріджування у рослин). У популяціях мікроорганізмів чисельність і густота клітин може регулюватися гальмуванням процесів розмноження внаслідок надходження в навколишнє середовище продуктів власного метаболізму (наприклад, у дріжджів – етилового спирту).

Ключові терміни та поняття

популяційні хвилі, репродуктивний (біотичний) потенціал, К- та r-стратегії розмноження організмів, ємність середовища мешкання.

Перевірте здобуті знання

1. Що таке популяційні хвилі? 2. Які чинники здатні впливати на чисельність популяцій? 3. Чим характеризується репродуктивний (біотичний) потенціал? 4. Назвіть типи динаміки чисельності популяцій. Схарактеризуйте їх. 5. Назвіть механізми регуляції чисельності популяцій. 6. Що таке ємність середовища мешкання? 7. У чому суть концепції саморегуляції популяцій?

Поміркуйте

1. Який з типів динаміки популяцій (стабільний, флюктуючий, спалаховий) може найбільше впливати на їхній генофонд? 2. Які процеси можуть забезпечувати у рослин обмін спадковим матеріалом між популяціями подібно до міграцій особин у тварин?

§ 19. Галицько-Волинська держава за Данила Романовича та його нащадків

Роздивіться карту на с. 120. 1. На які землі поширив владу Данило Романович напередодні монгольської навали? 2. Порівняйте кордони держави Данила Романовича з кордонами Русі-України доби розквіту. Яку відмінність помітили?

• Заходи внутрішньої і зовнішньої політики короля Данила Романовича

Важкоозброєна кіннота королівства Руського. Сучасна реконструкція

«Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, та братолюбством він світився був із братом своїм Васильком. », – так літописець розповідає про риси характеру й діяльність князя-короля.

Одним із найнеобхідніших заходів Данила Романовича була військова реформа. Її проведення мало кілька причин. По-перше, під час битви на р. Калці проти монголів Данило зрозумів, що його армія не в змозі протистояти ординцям. По-друге – Данило не міг цілковито довіряти боярській дружині, яка час від часу виступала проти нього самого. Тому Данило Романович організував нове військо на основі народного ополчення, до складу якого входили селяни й дрібні бояри, котрі за службу одержували платню. Прибутки з прикарпатських солеварень князя йшли «на роздавання оружникам». Князь сам керував військом, призначав воєвод і посилав їх у похід. Нова дружина Данила Романовича поділялася на важкоозброєних «оружників» та легкоозброєних «стрільців» (лучників). Оружники, у кольчугах і шоломах, зі списами, мечами й щитами ходили у бій на конях. Першими у хід йшли списи, коли вони ламалися, продовжували бій мечами. Часом «оружники» йшли у бій пішими. Удар важкоозброєного війська, як правило, вирішував перебіг битви. Легкоозброєні частини починали бій, вражаючи ворога стрілами.

Легкоозброєний стрілець королівства Руського. Сучасна реконструкція

Перед загрозою навали ординців Данило Романович опікувався також розбудовою нових міст і відновленням укріплень старих. Міста, захисні споруди яких раніше складалися із земляних валів із дерев’яними городницями й ворітьми, виявилися заслабкими проти новітніх засобів облоги, що їх мали монголи. Щоб захистити народ від ординців, Данило як далекоглядний володар почав будувати нові кам’яні міста-фортеці: Холм – нову столицю князівства (нині у складі Польщі), Львів (місто, назване на честь старшого Данилового сина – Лева), Данилів, Стіжок. Головним нововведенням було обладнання укріплень для використання метальної артилерії. Крім того, у фортецях почали встановлювати кам’яні вежі на зразок західноєвропейських донжонів. Це збільшувало ефективність оборони міст.

Замок короля Данила у Холмі. Сучасна реконструкція

1238 р. Данилові вдалося об’єднати галицькі й волинські землі під своїм правлінням. Проте упродовж володарювання князеві доводилося долати водночас опір кількох супротивників: боротися з непокірними галицькими боярами, які воліли бачити на галицько-волинському столі Ростислава Михайловича із чернігівської династії та його союзників, протистояти монгольській навалі зі сходу, Литві, Польщі й Угорщині – із заходу.

Джерела розповідають також про перемогу війська Данила Романовича у битві проти війська угорського короля та його союзників біля м. Ярослава на Сяні 1245 р. Угорці рушили на Галицько-Волинську державу на заклик чернігівського Ростислава. Перемогою в цій битві Данило зламав опір бояр, остаточно утвердився в Галичі й надовго поклав край зазіханням Угорського королівства. Тоді ж князь здійснив успішні походи проти литовців і ятвягів, 1243 р. узяв Люблін і Люблінську землю.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Битва під Ярославом була однією з найбільших на теренах Русі в XIII ст. У цій січі Данило проявив неабиякий талант полководця. Він розмістив війська так, аби навмисно послабити центр своїх позицій. Це дало змогу під час бою заманити угорське військо й дружину Ростислава під фланговий удар добірної Данилової кінноти. Під час бою Данило бився в самій гущі, особисто захопив корогву командувача угорських військ і порвав її. Перемога була повного. У полон потрапили командувачі угорських та польських військ, а також багато ворожих Данилу бояр. Лише Ростиславові вдалося втекти. Спочатку він переховувався в Польщі, а потім назавжди оселився в Угорщині.

Проте Данило не тільки воював. Тогочасна зовнішня політика була неможлива без династичних шлюбів. Лев Данилович був одружений з дочкою угорського короля Бели IV. Інший син, Шварно, узяв шлюб з дочкою литовського князя Міндовга. Дочку Переяславу Данило видав за мазовецького князя Земовита. А син Роман, одружений із сестрою австрійського герцога Фрідріха II Бабенберга Гертрудою, боровся за австрійську корону. Допомагаючи йому, Данило Романович пішов військом на Чехію та Сілезію.

Важливим напрямом зовнішньої політики Данила Романовича були відносини з монгольськими володарями. Ви вже знаєте про характер залежності Галицько-Волинської держави від Золотої Орди і про подорож князя до хана Батия.

Повернувшись з Орди, князь почав шукати союзників у боротьбі з монголами. Із цією метою він налагодив відносини з Польщею, Угорщиною, Володимиро-Суздальським князівством. Зрештою Данило отримав пропозицію Ватикану розпочати переговори про участь русичів у хрестовому поході європейських держав проти монголів, в обмін на прийняття католицтва Галицько-Волинською державою і самого володаря. Однак оголошений Папою похід не підтримали європейські монархи. Тож позбутися залежності від Золотої Орди за підтримки Папи Римського Данилові не вдалося. Ватикан на підтвердження своєї прихильності до Галицько-Волинського князя надіслав Данилові корону. 1253 р. Данила Романовича було короновано у Дорогочині.

Водночас Данило не відмовлявся від боротьби проти ординців власними силами. Основні воєнні дії припали на 1254-1255 рр. Військо Данила неодноразово здобувало перемоги над монгольським військом хана Куремси. Пишаючись цими перемогами, літописець зазначив: «Данило мав рать з Куремсою й ніколи не боявся Куремси, ніякого зла не міг йому заподіяти Куремса». Занепокоєні зростанням могутності Руського королівства, золотоординські правителі вислали проти нього численну та сильну орду на чолі з досвідченим воєводою Бурундаєм. Під тиском несприятливих обставин Данило мусив прийняти вимоги Бурундая і зруйнував укріплення Львова, Володимира, Луцька та інших міст. Лише столичний Холм зберіг фортифікації.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Пам’яткою, на яку спиралися ювеліри, відтворюючи корону, стала печатка онука Данила Юрія І: на ній є повне зображення корони. Вага золотої корони, оздобленої коштовним камінням і перлами, – майже три кілограми.

Корона Данила Романовича. Сучасна реконструкція

• Правління Лева І і Юрія І у королівстві Руському

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Лев І (Данилович) (близько 1228 – близько 1301) – князь галицько-волинський, претендував на литовську й польську спадщину. У західноєвропейських джерелах іменується королем Русі, хоча в руських джерела ніколи так не титулувався.

По смерті короля Данила найактивнішим з-поміж його синів був князь Лев. Він ділив Галицько-Волинський стіл із дядьком Васильком і двоюріднім братом Володимиром Васильковичем, які правили на Волині. До своїх галицьких володінь Лев приєднав Люблінську землю, частину Закарпаття з м. Мукачевим. У 1272 р. переніс столицю до Львова.

У зовнішній політиці Лев Данилович прагнув тісніших відносин із Польщею. Широкі дипломатичні зв’язки підтримував також із Чехією і Тевтонським орденом. Лев мав зважати й на волю монгольських зверхників. Йому доводилося, навіть усупереч власним інтересам, ходити війною разом з ординцями на Польщу й Литву.

Землі королівства Данила Романовича зміг об’єднати онук Данила Юрій І Львович. Його правління (1301-1308) визначають як час розквіту, спокою та економічного добробуту держави. Про Юрія І сучасник написав як про «мужа мудрого і доброго, до духівництва щедрого, під правлінням якого Русь славилася досягненнями миру і достатку». Столицю королівства цей володар переніс до Володимира (нині Володимир-Волинський). За правління Юрія І Львовича Польща захопила Люблінську землю, а Угорщина – частину Закарпаття. Проте внутрішнє становище князівства в цей період було стабільним.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Юрій І Львович (1252/1257-1308/1315) – король руський. Старший син галицько-волинського князя Лева І й угорської принцеси Констанції. Очолив державу після смерті батька (1301). Титулувався «королем Русі і князем Володимири».

Замок Лева І у Львові. Реконструкція

За Юрія І, у 1303 р., зі згоди константинопольського патріарха було створено окрему українську православну митрополію – Галицьку. Це відбулося тому, що київський митрополит Максим у 1299 р. переніс резиденцію до Владимира-на-Клязьмі. Щоправда, незабаром у Константинополі вирішили об’єднати київську й галицьку митрополії. Митрополитом став Петро Ратенський. Він повернувся з Візантії 1308 р. й оселився у Владимирі-на-Клязьмі. Згодом остаточно переніс митрополію до Москви.

Роздивіться ілюстрації на с. 132 та 135. Порівняйте фортифікації Холма часів Данила зі спорудами львівського замку Лева. Чим зумовлена така відмінність?

• Правління останніх галицько-волинських володарів

Спадщина Юрія І дісталася його синам – Андрію і Леву II, які правили разом. Вони називали себе «князями всієї Русі». У зовнішньополітичній діяльності Андрій і Лев орієнтувалися на союз із Тевтонським орденом і Польщею. Таким чином князі намагалися послабити залежність від Орди. Імовірно, що обидва князі загинули саме в битві проти монголів. Про загибель князів довідуємося з листа польського короля до Папи Римського, де йдеться про смерть двох останніх руських князів-православних – «непоборного щита від татар». Жоден із братів не мав синів, тому з їхньою смертю 1323 р. династія Романовичів припинилася.

КРАЩЕ ОДИН РАЗ ПОБАЧИТИ

Тустань – середньовічна фортеця-град IX-XVI ст., давньоруський наскельний оборонний комплекс, залишки якого розташовані в Українських Карпатах (Східних Бескидах, нині – Сколівський район Львівської області). Тустань була оборонним та адміністративним центром, а також митним пунктом на важливому соляному шляху, що вів із Дрогобича на Закарпаття та до Західної Європи. З XII ст. фортеця була головним (у цьому регіоні Карпат) прикордонним центром між Галицько-Волинським князівством та Угорщиною, а після входження князівства до складу Польщі – між Польським королівством та Угорщиною.

Місто-фортеця Тустань. Сучасна реконструкція

Майже два роки галицько-волинський стіл залишався вільним, хоча претендентів не бракувало. 1325 р. галицько-волинські бояри обрали главою держави князя Болеслава, – онука Юрія І. Князь, утвердившись на галицько-волинському столі, прийняв православ’я та ім’я Юрій II. Про наміри відродити часи могутності Галицько-Волинського королівства свідчить, зокрема, той факт, що в документах Юрій II називав себе «Божою милістю князем і спадкоємцем королівства Русі» та використовував королівську печатку Юрія І. Юрій II Болеслав правив від 1325 до 1340 р. Він встановив тісні контакти з Тевтонським орденом. 1337 р. разом з ординцями намагався навіть повернути Люблін, але невдало. Юрій II налагодив дружні відносини з Литвою, зміцнивши їх шлюбом з дочкою князя Гедиміна. Проте йому випало накласти головою від змовників: 1340 р. його отруїли. За свідченням джерел, така доля спіткала Юрія II Болеслава через ускладнення релігійної ситуації. Він «став розмножати число латинників і їх віру», «принаджував з різних країв католицьких священників і богословів, бажаючи защепити їхню віру в русинів», що викликало опір православного боярства.

Зі смертю Юрія II Болеслава і через відсутність спадкоємців із князівської родини тамтешні бояри запросили на княжіння литовського князя Любарта Гедиміновича. Любарт мав дружину з родини галицько-волинських князів і тому вважав свої права на ці землі законними. Проте свою владу Любарт зміг поширити лише на Волинь. Галичина ж належала йому лише формально. Реальним правителем у Галицькій землі був боярин Дмитро Дедько. Він володарював у Галичині від імені князя впродовж 1340-1344 рр.

Ситуацією скористався польський король Казимир III. Ще 1340 р., отримавши звістку про смерть князя Юрія, він напав на Львів. Територіальні суперечки, що точилися протягом багатьох десятиліть між Польщею, Угорщиною та Литвою, закінчилися тим, що Галичина з Белзькою землею й Холмщиною опинилася під владою Польщі, Волинь – під владою князів литовської династії.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

Я ВЖЕ ЦЕ ЗНАЮ

• Відновивши єдність Галицько-Волинського князівства у 1238 р., Данило Романович здійснив низку реформ, спрямованих на зміцнення обороноздатності держави через монгольську небезпеку. Князь реформував армію: сам призначав воєвод, розділив народне ополчення на важкоозброєну кінноту з мечами і списами та легкоозброєних лучників.

• Данило Романович активно займався розбудовою нових міст і оборонних фортифікацій для захисту старих. Постали міста Львів, Холм, Данилів та ін.

• Зовнішня політика князя Данила була спрямована на зміцнення відносин із сусідніми державами завдяки династичним шлюбам та створенню військової коаліції проти монголів. Зі встановленням відносин із Ватиканом папа Інокентій IV пообіцяв організувати хрестовий похід проти Золотої Орди. Натомість Данило отримав корону як свідчення прихильності Папи до Галицько-Волинського володаря. Хрестовий похід організовано не було.

• Спроби короля Данила позбутися залежності від Золотої Орди не мали успіху. По смерті князя визначну роль в історії Галицько-Волинської держави відіграв його син Лев І, якому вдалося дещо розширити кордони Королівства Руського, приєднавши Закарпаття і Люблінські землі. Проте по його смерті Юрій І повернув територіальні надбання батька колишнім володарям, намагаючись заручитися їхньою підтримкою у боротьбі з ординцями.

• Останньому князеві Князівства Руського Юрію II Болеславу не вдалося відновити колишню міць держави й позбутися залежності від Золотої Орди. Православне руське боярство не бажало посилення впливу католицького духовенства й знаті з найближчого оточення Юрія, тому влаштувало змову проти князя, в результаті якої Юрій II загинув. По смерті князя Юрія II землі Галицько-Волинської держави зазнали зазіхань з боку литовців, поляків і угорців. Королівство Руське припинило існування.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

Похід польського короля Казимира III на Львів. Початок боротьби за землі Галицько-Волинської держави; правління в Галицько-Волинській державі Юрія І Львовича; правління в Галицько-Волинській державі Юрія II Болеслава.

2. Виберіть з переліку географічні назви, які стосуються правління Данила Романовича.

Холм, Золота Орда, Дорогочин, Доростол, Галич, Угорщина, Люблін, Литва, Хозарія, Візантія, Львів, Київ, Херсонес.

3. Хто з названих історичних діячів активно впливав на долю галицьких і волинських земель у середині XIV ст.?

Батий, Данило Романович, Дмитро Дедько, Ігор Святославович, Казимир III, Любарт Гедимінович, Роман Мстиславович.

4. Виберіть із переліку міста, які в різний час були столицями Галицько-Волинської держави.

Володимир, Галич, Львів, Перемишль, Сянок, Холм, Чернігів.

5. Дайте відповіді на запитання.

• Які особливості визначали політичне життя в Галицько-Волинській державі за наступників Данила Галицького? • До яких заходів вдавалися нащадки Данила Романовича, щоб зберегти або відродити могутність Галицько-Волинської держави? • За яких обставин князювати на Волині став Любарт Гедимінович? Яку реальну владу він мав?

• Хто такий Дмитро Дедько? • Чим завершилася боротьба за землі Галицько-Волинської держави в 40-80-х роках XIV ст. між Польщею, Угорщиною та Литвою?

6. Як ви гадаєте, чи має діяльність Данила Романовича спільні риси з політикою інших руських володарів? Яких саме? До кого з князів він подібний вдачею? Чи вважаєте ви, що Данило Романович був мудрим політиком, видатним полководцем, талановитим дипломатом? Обґрунтуйте власну думку конкретними прикладами.

7. Яку роль відігравала Галицько-Волинська держава в європейській політиці? Чи мали підстави літописці та європейські хроністи називати її Руським королівством?

До скількох років росте людина і як можна збільшити свій зріст

Висоту людини визначає не тільки спадковість, а й безліч інших факторів. Причому науці відомі дієві способи збільшити росту навіть після того, як він фактично припинився. Сьогодні ми дізнаємось, чи однаково ростуть хлопчики та дівчатка і як можна збільшити своє зростання.

1. Що впливає на зростання
2. Спадковість
3. Харчування
4. Сон
5. Фізична активність
6. Наявність чи відсутність захворювань
7. Періоди зростання
8. До скількох років росте людина
9. Середнє зростання людини
10. Як збільшити зріст
11. Фізіологічний спосіб
12. Медикаментозний спосіб
13. Хірургічний спосіб

Що впливає на зростання

Під час глибокого сну найактивніше виробляється гормон росту – соматотропін.

Згідно з дослідженнями за участю близнюків, до 80% відмінностей у зростанні людей визначає генетика. Однак багато залежить і від зовнішніх факторів.

Спадковість

Для збільшення зросту необхідна узгоджена робота багатьох груп генів, які контролюють кількість різноманітних клітин всього організму людини (у м’язах, кістках, органах, шкірі тощо). Таким чином, кілька сотень генів відповідають за висоту людини, а ДНК отримуємо саме від своїх батьків.

Проте у низьких батьків може вирости висока дитина. Адже частина спадкової інформації йому дістається від інших родичів.

Харчування

Збалансована дієта може додати до зросту кілька сантиметрів. Недоїдання, низька якість продуктів, дефіцит вітамінів (А, D) та мінеральних речовин (кальцію, цинку, залізо, йод) призводять до порушення росту.

Сон

Під час глибокого сну найактивніше виробляється гормон росту – соматотропін. Підліткам бажано спати 8–9 годин.

Фізична активність

Спорт (особливо плавання, легка атлетика, баскетбол) допомагає наростити м’язову та кісткову масу. Дослідження показують, що середнє зростання людини вище у країнах, де популярним є спорт.

Наявність чи відсутність захворювань

Майже всі гормони беруть участь у процесах росту, але особливо гормони гіпофіза, щитовидної залози та статевих залоз. У зв’язку з цим, при затримці зростання необхідно виключити захворювання цих ендокринних органів.

Періоди зростання

Виділяють три періоди стрибків зростання.

1. У перший рік життя зростання дитини збільшується на 50% від довжини тіла при народженні.
2. Наступний стрибок відбувається в 5-7 років, коли довжина тіла збільшується на рік на 5-10 см, після цього процес знову стає повільнішим.
3. Найактивніше зростання відбувається у період статевого дозрівання. Довжина тіла протягом року може збільшитися на 7–12 см.

Дослідження показують, що ми перестаємо рости, тому що генетично запрограмовані на це.

До скількох років росте людина

Чоловіки зазвичай вищі за жінок в основному за рахунок довжини ніг

Навіть за здорового харчування більшість людей припиняють рости після 18–20 років. Зупинка активного зростання приблизно збігається із періодом закінчення статевого дозрівання. Проте скелет продовжує формуватись до 25 років.

Зростання у дівчаток завершується в середньому 16–18 років. Це з виробленням статевих гормонів естрогенів. Чим раніше починається період статевого дозрівання, тим швидше зупиниться зростання.

Зростання у хлопчиків завершується в середньому 18–20 років. Аналогічно можна побачити зв’язок із виробленням статевих гормонів. У хлопчиків це тестостерон.

Чоловіки зазвичай вищі за жінок в основному за рахунок довжини ніг. Жіноче тіло в активний період зростання збільшується не тільки заввишки, а й завширшки.

Середнє зростання людини

За даними NCD-RisC, середнє зростання чоловіків в Україні 100 років тому становило 167 см, жінок – 153,6 см. Через півстоліття чоловіки в середньому були зростом 168 см, а жінки – 157 см. За наступні півстоліття ці значення збільшилися в середньому 10 см.

Людство загалом із кожним поколінням потроху додає у зростанні. Ще 50 років тому середній зріст по світу був 160 см. Зараз цей показник вищий на 5 см. Причому найвище середнє зростання серед чоловіків — у голландців (182,5 см), а у жінок на першому місці уродженки Латвії (169,8 см).

Як збільшити зріст

Способи, за допомогою яких люди у дорослому віці намагаються збільшити свій зріст, можна умовно поділити на три види: фізіологічний, медикаментозний та хірургічний.

Фізіологічний спосіб

Науково доведено, що жодні фізичні вправи, тренування та техніки не допоможуть збільшити зріст у дорослому віці. Якщо від них і буде ефект, то тимчасовий.

Тим не менш, можуть бути корисні вправи на поставу. Сутула спина візуально краде до кількох сантиметрів зростання. В цілому розвинена мускулатура і міцна спина допомагають почуватися впевненіше і триматися прямо, з цієї точки зору ніколи не пізно зайнятися спортом, щоб виглядати трохи вищим.

Медикаментозний спосіб

У разі затримки росту через нестачу соматотропіну лікар може призначити введення цього гормону людині за допомогою ін’єкцій у фізіологічних дозах. Щоправда, лікування гормоном росту (GH), дуже ефективне у дитячому віці, у дорослих не призводить до суттєвих результатів.

Хірургічний спосіб

Багато країнах світу, проводять операції зі збільшення зросту. Вони стали можливі завдяки придуманому апарату Ілізарова. У сучасному світі використовують його різні покращені модифікації, але принцип процедури залишився незмінним.

Операція зі збільшення зросту складна та травматична. Людина зростає за рахунок подовження ніг. Під наркозом кістки ніг пацієнта ламають і далі за допомогою апарату Ілізарова починають процес їхнього зрощення. Коли кісткова мозоль отримана, її починають витягувати.

Процес вкрай стомливий, оскільки кістки зростаються повільно. Пацієнту доведеться два-три місяці ходити з громіздким пристроєм на ногах, і при цьому людина буде маломобільною.

Цю операцію проводять після 20 років, коли природні точки зростання в людини вже закриті. У середньому вона дозволяє вирости протягом року на 10 см.

Однак операція має побічні ефекти: тугорухливість суглобів, шкірний біль, ущільнення м’яких тканин, підвищений ризик переломів. Загалом набагато кращий шлях — спробувати прийняти свій ріст, а не вдаватися до таких екстремальних заходів».