§ 13. МОЛЮСКИ, АБО М’ЯКУНИ

ЯКІ ОЗНАКИ ПРИТАМАННІ МОЛЮСКАМ? Молюски – безхребетні тварини з м’яким несегментованим тілом, яке часто вкрите захисною черепашкою. Вони мешкають у прісних (ставковики, жабурниці) та солоних (мідії, устриці, восьминоги, кальмари) водоймах або на зволожених ділянках суходолу (виноградний слимак, голі слизуни). Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя, однак деякі види здатні швидко плавати (як-от, кальмари).

Мал. 70. Виноградний слимак: 1 – голова; 2 – тулуб; 3 – нога; 4 – мушля; 5 – довгі щупальця з очима

В Україні найпоширеніший виноградний слимак (мал. 70). Його тіло складається з трьох відділів: голови, тулуба та ноги. На голові є органи чуття (пара очей та дві пари щупалець). Нога – мускулястий орган руху, розташований на черевному боці тіла. Більшість внутрішніх органів міститься в тулубі – мішкоподібному вирості спинного боку тіла.

Тулуб з боків оточений складкою шкіри – мантією. Між мантією та тулубом розміщена мантійна порожнина, сполучена із зовнішнім середовищем. У більшості молюсків тулуб захищений мушлею. Її виділяють клітини покривного епітелію мантії. Ззовні мушля вкрита шаром рогоподібної органічної речовини. Але її основна маса складається з кристалів кальцій карбонату, що утворюють середній і внутрішній шари. Середній шар – порцеляноподібний – має сніжно-білий колір. Внутрішній шар – перламутровий — виграє всіма барвами веселки, оскільки в його пластинках світло розкладається на окремі кольори спектра.

Молюски – мешканці водойм дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, розміщених у мантійній порожнині. У наземних і частини прісноводних черевоногих молюсків (ставковик, котушка тощо) ділянка мантії перетворилася на легеню.

Для більшості морських видів характерний непрямий розвиток. Личинки молюсків часто слугують для розселення виду. Більшість прісноводних і всі наземні види мають прямий тип розвитку. Оскільки молюски ростуть протягом усього життя, розміри їхньої мушлі постійно збільшуються.

ЯКА РІЗНОМАНІТНІСТЬ МОЛЮСКІВ?

• Серед усіх молюсків найбільше черевоногих. Це єдина група молюсків, які заселили не тільки водойми, а й суходіл. Ми вже згадували про виноградного слимака. Він живиться м’якими наземними частинами рослин і плодовими тілами шапинкових грибів, як і більшість голих слизунів – видів, позбавлених мушлі (мал. 71, 1). У прісних водоймах України можна натрапити на різні види ставковиків (мал. 71, 2), котушок (мал. 71, 3). У Чорному та Азовському морях мешкає рапана, мушля якої сягає завдовжки 12 см (мал. 71, 4). Вважають, що яйця рапани було випадково завезено на днищах кораблів з Японського моря.

Мал. 71. Різноманітність черевоногих молюсків: 1 – голий слизун; 2 – ставковик; 3 – котушка; 4 – рапана

Мал. 72. Молюски – мешканці морів: 1 – конус; 2 – мурекс

Переважна більшість черевоногих живиться клітинами бактерій чи водоростей, зішкрябуючи їх з підводних предметів. Наземні види споживають тканини живих рослин або їхніх відмерлих частин. Є серед черевоногих також і хижі види.

Черевоногі молюски – важлива складова водних і наземних угруповань організмів. Наземні ґрунтові молюски беруть участь у процесах ґрунтоутворення. Вони збагачують ґрунт органічними та мінеральними речовинами. Черевоногими молюсками живляться різні водяні та наземні тварини. Деякі види споживає в їжу і людина (наприклад, виноградного слимака, рапану, трубача). Мушлі молюсків (особливо мешканців тропічних морів, наприклад конусів чи му рейсів (мал. 72)) використовують як сувеніри. Із мушель, які мають добре розвинений перламутровий шар, виготовляють ґудзики та прикраси.

• Двостулкові молюски, на відміну від черевоногих, мешкають виключно у водоймах. Тіло двостулкових молюсків сплющене з боків і складається з тулуба та ноги (мал. 73). Голови немає, тож немає й щупалець. Нога має сплощену форму, за її допомогою молюск може повільно повзати по дну водойми.

Мушля двостулкових молюсків складається з двох стулок. Вони замикаються завдяки скороченню м’язів-замикачів, які прикріплюються до внутрішніх боків протилежних стулок.

Зовнішній роговий шар черепашки утворює на спинному боці еластичну зв’язку, якою з’єднуються обидві стулки. За допомогою зв’язки стулки можуть відкриватися, коли розслаблені м’язи-замикачі. У більшості видів (за винятком жабурниць, яких ще називають беззубки) стулки мушлі на спинному боці мають виступи та заглибини. Вони розташовані таким чином, що утворюють замок, який забезпечує краще сполучення стулок.

Мал. 73. Будова двостулкового молюска: 1 – тулуб; 2 – нога; 3 – мушля; 4 – зябра; 5 – сифони; 6 – згортка мантії

На задньому кінці тіла в мантії є ще два отвори – сифони, що ведуть до мантійної порожнини; через ці сифони відбувається безперервний рух води: через нижній ввідний сифон вода разом із частинками їжі надходить до мантійної порожнини. Через верхній вивідний сифон вона разом з неперетравленими рештками їжі, продуктами життєдіяльності та статевими клітинами виводиться назовні.

Більшість двостулкових молюсків – типові фільтратори. Безперервний тік води через мантійну порожнину створюється завдяки биттю війок, що вистеляють зябра та внутрішню поверхню мантії. Вони переганяють воду через мантійну порожнину до ротового отвору молюска.

Двостулкові молюски є важливою складовою частиною водних угруповань організмів. Вони – основа живлення для багатьох водяних тварин: головоногих молюсків, риб, морських ссавців. Устриць, мідій, морських гребінців вживає в їжу людина. Деякі морські види двостулкових молюсків здатні утворювати перлини (мал. 74). Коли будь-яке стороннє тіло (наприклад, піщинка, дрібний організм) випадково потрапляє між мантією і мушлею, воно оточується всіма шарами мушлі: усередині роговим, над ним – порцеляноподібним, а ззовні – перламутровим. Утворення перлин є прикладом захисної реакції молюсків.

Унаслідок руйнування природних місць мешкання та масового промислу чисельність багатьох видів молюсків скорочується. До Червоної книги України занесено 17 видів черевоногих та 3 види двостулкових (зокрема, устриця їстівна) молюсків.

• Головоногі молюски поширені виключно в океанах і морях з високою солоністю, тому в значно опріснених Чорному та Азовському морях не трапляються. Майже всі вони – хижаки. Тіло головоногого молюска складається з тулуба та великої голови (мал. 75), а нога перетворилася на щупальця, які оточують рот, та особливий орган – лійку.

Мал. 74. Утворення перлини – захисна реакція молюска

Мал. 75. Схема будови головоногого молюска – кальмара: 1 – тулуб; 2 – голова; 3 – очі; 4 – щупальця

Мал. 76. Різноманітність головоногих молюсків: 1 – каракатиця; 2 – наутилус

Характерна риса головоногих – здатність плавати за допомогою реактивного руху. Під час скорочення м’язів з їхнього тіла за допомогою лійки із силою виштовхується вода, і тварина швидко рухається в протилежний бік.

Мушлі в більшості сучасних видів головоногих немає або вона має вигляд пластинки, яка лежить під шкірою, як у каракатиці (мал. 76, 1). Тільки наутилус, що мешкає в тропічних морях у поверхневих шарах води, має багатокамерну мушлю (мал. 76, 2). Камери заповнені газом, що надає тварині плавучості. Молюск, регулюючи об’єм газів у камерах, може або занурюватися на глибину до 500-700 м, або спливати в поверхневі шари води.

Для захисту в головоногих слугує чорнильна залоза. Її виділення накопичуються в особливому органі – чорнильному мішку. За небезпеки молюски виділяють назовні чорну рідину, яка не розчиняється у воді й утворює чорну пляму. Під її прикриттям молюск тікає від ворогів.

Головоногі живляться ракоподібними, дрібними молюсками, рибою тощо. Рот оточений двома роговими щелепами – верхньою та нижньою, що нагадують дзьоб папуги. Слина, крім травних соків, може містити ще й отруту, яка швидко паралізує або вбиває здобич.

Високий рівень розвитку нервової системи та досконалі органи чуття головоногих визначають складні форми їхньої поведінки.

Головоногими молюсками живиться багато морських тварин, зокрема зубаті кити. Людина споживає в їжу кальмарів, каракатиць і восьминогів. Із вмісту чорнильного мішка каракатиць і кальмарів виробляють коричневу фарбу – сепію.

Біологічний словничок: черевоногі, двостулкові, головоногі молюски, мушля, мантія, перлини.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Для молюсків характерні такі ознаки: тіло поділяється на відділи: голову, тулуб і ногу; тіло зазвичай вкрите мушлею; органи дихання – зябра чи легеня; населяють прісні й солоні водойми, а також вологі місця суходолу.

Ознаки черевоногих молюсків: мешкають у морях, прісних водоймах або на суходолі; добре виражені всі три відділи тіла: голова, тулуб, нога; зазвичай є суцільна мушля, часто спірально закручена.

Двостулкові молюски мешкають у прісних і солоних водоймах, ведуть малорухомий або прикріплений спосіб життя; є лише два відділи тіла: тулуб та нога; тіло вкрите двостулковою мушлею; живляться за допомогою фільтрації; органи дихання – зябра.

Головоногі мешкають виключно в морях; у них добре розвинені лише два відділи тіла: голова та тулуб; за рахунок ноги утворюються щупальця та особливий орган, який забезпечує реактивний рух, – лійка; мушлі або зовсім немає, або вона має вигляд пластинки, розташованої під шкірою; органи дихання – зябра; головоногі – здебільшого активні хижаки.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Де поширені молюски? 2. Які особливості зовнішньої будови молюсків? 3. Що собою становлять покриви молюсків? 4. Чим живляться молюски? 5. Як утворюються перлини? 6. Як рухаються головоногі молюски? 7. Поясніть роль молюсків у природі та житті людини.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ І КМІТЛИВИХ

1. Як спосіб життя впливає на зовнішню будову молюсків? 2. Як можна довести, що предки мешканців прісних водойм ставковиків і котушок жили на суходолі? 3. Чому в більшості головоногих молюсків мушля або розташована під шкірою, або взагалі відсутня? 4. Поясніть наявність органів атмосферного дихання – легень у мешканців водойм.

ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Будова мушлі (черепашки) черевоногих та двостулкових молюсків

Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження: колекція мушель двостулкових і черевоногих молюсків, лупа, лінійка.

1. Розгляньте мушлю ставковика (чи іншого черевоногого молюска). Визначте її колір і виміряйте довжину. Знайдіть отвір, через який висувається голова і нога молюска.

2. Дослідіть, вправо чи вліво від поздовжньої осі спрямовані завитки мушлі. Порахуйте їхню кількість.

3. Візьміть до рук стулку мушлі жабурниці (чи іншого двостулкового молюска). Визначте колір і форму мушлі, виміряйте її довжину та ширину.

4. Дослідіть зовнішній шар мушлі. Якою речовиною він утворений?

5. Скальпелем зішкребіть невелику ділянку зовнішнього шару. Що ви побачили під зовнішнім шаром мушлі? Розгляньте внутрішню поверхню мушлі. Яким шаром вона утворена?

6. Порівняйте мушлі ставковика та жабурниці. Знайдіть основні відмінності в зовнішній будові.

• З курсу історії ви знаєте, що імператори та царі античного світу й Середньовіччя носили особливе вбрання – мантію, або тогу, – пурпурового (червоно-фіалкового) забарвлення. Цей пурпур добували з особливих залоз черевоногих молюсків – мурексів.

• Невеликий хижий черевоногий молюск тритія, поширений на мілководдях Чорного та Азовського морів, може полювати на тварин, значно більших за себе, – устриць, риб бичків тощо.

• М’ясо молюсків дуже поживне та має високі смакові якості. Воно містить багато вітамінів, мінеральних речовин (зокрема, солі феруму, калію та фосфору, необхідні для кровотворення та нормальної діяльності нервової системи).

§ 12. Молюски, або М’якуни

Ознаки, притаманні молюскам. Молюски – безхребетні тварини з м’яким несегментованим тілом. Вони мешкають у прісних водоймах (ставковики, жабурниці) та морях (мідії, устриці, восьминоги, кальмари) або на зволожених ділянках суходолу (виноградний слимак, голі слизуни). Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя, однак деякі види можуть швидко плавати (як-от, кальмари, деякі з яких здатні розвивати швидкість до 40 км/год і більше).

В Україні поширений виноградний слимак (мал. 63). Його тіло складається з трьох відділів: голови, тулуба та ноги. На голові є органи чуття: пара очей та дві пари щупалець. Нога – мускулястий орган руху, розташований на черевному боці тіла. Більшість внутрішніх органів міститься в тулубі – мішкоподібному вирості спинного боку тіла.

Мал. 63. Виноградний слимак: 1 – голова; 2 – тулуб; 3 – нога; 4 – мушля; 5 – довгі щупальця з очима

Тулуб з боків оточений складкою шкіри – мантією. Між мантією та тулубом розміщена мантійна порожнина, сполучена із зовнішнім середовищем. У більшості молюсків тулуб захищений мушлею (черепашкою). Її виділяють залозисті клітини покривного епітелію мантії. Ззовні мушля вкрита шаром рогоподібної органічної речовини. Але її основна маса складається з кристалів кальцій карбонату, що утворюють середній і внутрішній шари. Середній шар – порцеляноподібний – має сніжно-білий колір. Внутрішній шар – перламутровий – виграє всіма барвами веселки, оскільки в його пластинках світло розкладається на окремі кольори спектра.

Молюски – мешканці водойм – дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, розміщених у мантійній порожнині. У наземних і частини прісноводних черевоногих молюсків (ставковик, котушка тощо) ділянка мантії перетворилася на легеню, яка забезпечує дихання атмосферним киснем.

Для більшості морських видів характерний непрямий розвиток. Личинки молюсків часто слугують для розселення виду. Більшість прісноводних і всі наземні види мають прямий тип розвитку. Оскільки молюски ростуть протягом усього життя, розміри їхньої мушлі постійно збільшуються.

Різноманітність молюсків.

• Серед усіх молюсків найбільше черевоногих. Це єдина група молюсків, які заселили не тільки водойми, а й суходіл. Ми вже згадували про виноградного слимака. Він живиться м’якими наземними частинами рослин і плодовими тілами шапинкових грибів, як і більшість голих слизунів, позбавлених мушлі (мал. 64, 1). У прісних водоймах України можна натрапити на різні види ставковиків (мал. 64, 2), котушок (мал. 64, 3). У Чорному та Азовському морях мешкає рапана, мушля якої сягає завдовжки 12 см (мал. 64, 4). Рапана в 40-х роках XX ст. була випадково завезена на днищах кораблів з Японського моря.

Мал. 64. Черевоногі молюски фауни України: 1 – голий слизун – мешканець наземного середовища; представники прісноводної фауни: ставковик (2) та котушка (3); 4 – рапана – мешканець морів

Мал. 65. Молюски – мешканці морів: 1 – конус; 2 – мурекс

Переважна більшість черевоногих живиться клітинами бактерій чи водоростей, зішкрябуючи їх з підводних предметів. Наземні види споживають живі рослини або їхні відмерлі частини. Є серед черевоногих і хижі види. Так, рапана може завдавати шкоди оселенням таких промислових молюсків, як мідії та устриці.

Черевоногі молюски – важлива складова водних і наземних угруповань організмів. Наземні ґрунтові молюски можуть брати участь у процесах ґрунтоутворення. Вони збагачують ґрунт органічними та мінеральними речовинами. Черевоногими молюсками живляться різні водні та наземні тварини. Деякі види споживає в їжу й людина (наприклад, виноградного слимака, рапану, трубача). Мушлі молюсків (особливо мешканців тропічних морів, наприклад конусів чи мурексів (мал. 65)) використовують як сувеніри. З мушель, які мають добре розвинений перламутровий шар, виготовляють ґудзики та прикраси.

• Двостулкові молюски, на відміну від черевоногих, мешкають винятково у водоймах. Тіло двостулкових молюсків сплющене з боків і складається з тулуба та ноги (мал. 66). Голови немає, тож немає й щупалець. Нога має сплощену форму, за її допомогою молюск може повільно повзати по дну водойми або закопуватись у ґрунт.

Мушля двостулкових молюсків складається з двох стулок. Вони замикаються завдяки скороченню м’язів-замикачів, які прикріплюються до внутрішніх боків протилежних стулок. Зовнішній роговий шар мушлі утворює на спинному боці еластичну зв’язку, якою з’єднуються обидві стулки. За допомогою зв’язки стулки можуть відкриватися, коли розслаблені м’язи-замикачі. У більшості видів (за винятком жабурниць, яких ще називають беззубками) стулки мушлі на спинному боці мають виступи та заглибини. Вони розташовані таким чином, що утворюють замок, який забезпечує краще сполучення стулок.

Мал. 66. Будова двостулкового молюска: 1 – тулуб; 2 – нога; 3 – мушля; 4 – зябра; 5 – сифони; 6 – згортка мантії

Мал. 67. Утворення перлини – захисна реакція молюска

Мал. 68. Схема будови головоногого молюска – кальмара: 1 – тулуб; 2 – голова; 3 – очі; 4 – щупальця

На задньому кінці тіла в мантії є ще два отвори – сифони, що ведуть до мантійної порожнини; через ці сифони відбувається безперервний рух води: через нижній ввідний сифон вода разом із частинками їжі надходить до мантійної порожнини (мал. 66, 5). Через верхній вивідний сифон вона разом з неперетравленими рештками їжі, продуктами життєдіяльності та статевими клітинами виводиться назовні.

Більшість двостулкових молюсків – типові фільтратори. Безперервний тік води через мантійну порожнину створюється завдяки биттю війок, що вистеляють зябра та внутрішню поверхню мантії. Вони переганяють воду через мантійну порожнину до ротового отвору молюска.

Двостулкові молюски є важливою складовою водних угруповань організмів. Вони – основа живлення для багатьох водних тварин: головоногих молюсків, риб, морських ссавців. Устриці, мідії, морські гребінці вживає в їжу людина. Деякі, здебільшого морські, види двостулкових молюсків здатні утворювати перлини (мал. 67). Коли будь-яке стороннє тіло (наприклад, піщинка, дрібний організм) випадково потрапляє між мантією і мушлею, воно оточується всіма шарами мушлі: усередині роговим, над ним – порцеляноподібним, а ззовні – перламутровим. Утворення перлин є прикладом захисної реакції молюсків.

Унаслідок руйнування природних місць мешкання та масового промислу чисельність багатьох видів молюсків скорочується. До Червоної книги України занесено 17 видів черевоногих та 3 види двостулкових (зокрема, устриця їстівна) молюсків.

• Головоногі молюски поширені лише в океанах і морях з високою солоністю, тому в значно опріснених Чорному та Азовському морях не трапляються. Майже всі вони – хижаки. Тіло головоногого молюска складається з тулуба та великої голови (мал. 68), а нога перетворилася на щупальця, які оточують рот, та особливий орган – лійку.

Характерна риса головоногих – здатність плавати за допомогою реактивного руху. Під час скорочення м’язів з їхньої мантійної порожнини через лійку із силою виштовхується вода, і тварина швидко рухається в протилежний бік.

Мал. 69. Різноманітність головоногих молюсків: 1 – каракатиця; 2 – наутилус; 3 – восьминіг випускає секрет чорнильної залози

Мушлі в більшості сучасних видів головоногих немає або вона у вигляді пластинки розміщена під шкірою, як-от у каракатиці (мал. 69, 1). Тільки наутилус, що мешкає в тропічних морях, має багатокамерну мушлю (мал. 69, 2). Камери заповнені газом, що надає тварині плавучості. Молюск, регулюючи об’єм газів у камерах, може або занурюватися на глибину до 500-700 м, або спливати в поверхневі шари води. У покривах таких головоногих молюсків, як каракатиці, восьминоги, кальмари, є особливі органи – хроматофори. До їхнього складу входять клітини, що містять пігменти. Завдяки цим органам молюски можуть змінювати своє забарвлення.

Для захисту в головоногих слугує чорнильна залоза. Її виділення накопичуються в особливому органі – чорнильному мішку. За небезпеки молюски виділяють назовні темну рідину, яка не розчиняється у воді й утворює чорну пляму (мал. 69, 3). Під її прикриттям молюск тікає від ворогів.

Головоногі живляться ракоподібними, іншими молюсками, рибою тощо. Рот оточений роговими щелепами, що нагадують дзьоб папуги. Слина, крім травних соків, може містити ще й отруту, яка швидко паралізує або вбиває здобич.

Високий рівень розвитку нервової системи та досконалі органи чуття головоногих визначають складні форми їхньої поведінки.

Головоногими молюсками живиться багато морських тварин, зокрема зубаті кити. Людина споживає в їжу кальмарів, каракатиць і восьминогів. З вмісту чорнильного мішка каракатиць і кальмарів виробляють коричневу фарбу – сепію.

Біологічний словничок: мантія, перлини, хроматофори.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Де поширені молюски? 2. Які особливості зовнішньої будови молюсків? 3. Що собою становлять покриви молюсків? 4. Чим живляться молюски? 5. Як утворюються перлини? 6. Як рухаються головоногі молюски? 7. Поясніть роль молюсків у природі та житті людини.

Для допитливих і кмітливих

1. Як спосіб життя впливає на зовнішню будову молюсків? 2. Як можна довести, що предки мешканців прісних водойм – ставковиків і котушок – жили на суходолі? 3. Чому в більшості головоногих молюсків мушля або розташована під шкірою, або взагалі відсутня? 4. Поясніть наявність органа атмосферного дихання – легені – у мешканців водойм.

ДОВЕДЕМО НА ПРАКТИЦІ

Лабораторне дослідження будови черепашки (мушлі) черевоногих та двостулкових молюсків

Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження: колекція мушель двостулкових і черевоногих молюсків, лупа, лінійка, скальпель.

1. Розгляньте мушлю ставковика (чи іншого черевоногого молюска). Визначте її колір і виміряйте довжину. Знайдіть отвір, через який висувається голова й нога молюска.

2. Дослідіть, управо чи вліво від поздовжньої осі спрямовані завитки мушлі. Порахуйте їхню кількість.

3. Візьміть до рук стулку мушлі жабурниці (чи іншого двостулкового молюска). Визначте колір і форму мушлі, виміряйте її довжину та ширину.

4. Дослідіть зовнішній шар мушлі. Якою речовиною він утворений?

5. Скальпелем зішкребіть невелику ділянку зовнішнього шару. Що ви побачили під зовнішнім шаром мушлі? Розгляньте внутрішню поверхню мушлі. Яким шаром вона утворена?

6. Порівняйте мушлі ставковика та жабурниці. Знайдіть основні відмінності в зовнішній будові.

Цікаво знати

М’ясо молюсків дуже поживне та має високі смакові якості. Воно містить багато вітамінів і мінеральних речовин. Крім того, людина вживає в їжу й ікру деяких молюсків (наприклад, ампулярії).

Молюски. Визначальні ознаки будови, біологічні особливості, середовища існування. Лабораторне дослідження : Будова мушлі молюсків.

Мета: почати формувати знання учнів про тип Молюски; дати загальну характеристику прісноводним представникам; розкрити особливості зовнішньої і внутрішньої будови тіла; особливу увагу звернути на будову та спосіб руху черевоногих молюсків; розвивати уміння виділяти головне у матеріалі; уміння спостерігати, порівнювати, аналізувати та робити відповідні висновки; розвивати увагу, уяву та логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища, до живих організмів, які живуть поруч з людиною.

Тема: Молюски . Визначальні ознаки будови, біологічні особливості, середовища існування. Лабораторне дослідження : Будова мушлі молюсків.

Мета: п очати формувати знання учнів про тип Молюски ; дати загальну характеристику прісноводним представникам ; розкрити особливості зовнішньої і внутрішньої будови тіла ; особливу увагу звернути на будову та спосіб руху черевоногих молюсків ; р озвивати уміння виділяти головне у матеріалі ; уміння спостерігати , порівнювати , аналізувати та робити відповідні висновки ; розвивати увагу , уяву та логічне мислення ; в иховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища , до живих організмів , які живуть поруч з людиною .

Державні вимоги щодо рівня

загальноосвітньої підготовки учнів:

– середовища існування тварин;
– визначальні ознаки будови, які відрізняють тварин зазначених груп серед інших;

наводить приклади:

-тварин, які належать до зазначених груп;
– видів тварин, поширених в Україні та своїй місцевості;

– видів тварин, що завдають шкоди сільському господарству;
розпізнає:
– тварин на зображеннях, у колекціях;

характеризує:

– визначальні особливості способу життя, розмноження і розвитку тварин зазначених груп;

– пристосування тварин до життя у воді;

– особливості будови тварин, зумовлені пристосуванням до життя на суходолі;

– риси пристосованості тварин до середовища існування;

робить висновок:
– особливості будови організму тварин – результат пристосування до умов середовища існування.

Обладнання і матеріали: схеми , ма люнки , таблиці .

Базові поняття і терміни: м’якуни , мантія , устя .

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх .

ІІ. Актуалізація опорних знань

Щоб перейти до вивчення нового типу Молюски необхідно повторити набуті знання з типу Членистоногі .

1. Чому членистоногих нараховують 1 млн .100 000 видів ?

2. Що обмежує ріст членистоногих ?

3. Коли у кімнаті грає піаніно , павук вилазить зі схованки , чому ? ( звуки рухають сигнальну нитку ловчої сітки ).

4. У комах розмір серця не пов’язаний із активністю . Чому ?

5. Чому мухи ходять по стелі ?

6. Чому мурашник не промокає ?

7. Чому хрущ – травневий жук ?

8. За рахунок чого комахи відчувають запахи на відстані ?

9. Чому раки , омари , краби мають різні клешні ?

10. До яких наслідків призвело б повне зникнення комах ?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

У царстві Тварини молюски дістали назву «м’якуни» . Проте не думай , що м’які ніжні й беззахисні молюски не здатні добре «влаштовуватися» в житті . Вони надійно утримують третє місце серед усіх тварин за кількістю видів .

І V . Вивчення нового матеріалу

Вільноживучі тришарові безхребетні з несегментованим тілом , у якому є вторинна порожнина . Вони живуть у всіх основних водних і наземних середовищах .

Особливості зовнішньої будови молюсків

Форма тіла й розміри

Тіло молюсків несегментоване , часто асиметричне . Воно зазвичай складається з трьох основних відділів — голови , тулуба й ноги . Нога — це мускулистий непарний виріст черевної стінки тіла , що служить для руху молюска . Розміри варіюють у широких межах —від кількох міліметрів до 18 метрів .

Покриви тіла

Тулуб молюсків оточений шкірною складкою — мантією . Простір між тулубом і мантією називається мантійною порожниною . На спинному боці тіла , як правило , є захисна зовнішня черепашка ( може редукуватися ) з білка ( конхіоліну ), зміцненого вапном , або з вапняних пластин . Черепашка утворюється мантією . Вона може бути цільною , двостулковою або складатися з кількох пластинок .

Мал.. Зовнішня будова молюска ( Ставковик звичайний )

Особливості внутрішньої будови молюсків

Молюски — тришарові тварини . Усі їхні органи й тканини розвиваються з трьох зародкових листків — ентодерми , мезодерми й ектодерми . У них є вторинна порожнина тіла , або целом ( простір між органами , що має власну вистилку з епітеліальної тканини ), що значною мірою редукована . Вона має вигляд невеликих мішечків , що оточують серце і статеві залози . Проміжки між внутрішніми органами молюсків заповнені сполучною тканиною ( паренхімою ).

Опорно – рухова систе ма

У нозі молюсків розташована складна система порожнин , які заповнені кров’ю й утворюють гідростатичний кістяк . Рух забезпечується завдяки хвилям м’язових скорочень , що виникають на поверхні ноги , яка прилягає до субстрату , яким пересувається молюск . Крім

цього , деякі молюски використовують реактивний рух . Вони із силою виштовхують воду з мантійної порожнини , скорочуючи м’язи , що вистилають її , і забезпечують своєму тілу поступальний рух уперед .

Травна система

До складу травної системи молюсків зазвичай входять ротова порожнина , глотка , стравохід , шлунок , середня кишка і задня кишка . Крім того , є слинні залози й печінка . Для більшості молюсків характерна наявність у глотці язикоподібної тер т ки ( радули ), вкритої хітиновими зубцями .

Дихальна система

Дихання здійснюється зябрами або легенями , які розташовані в мантійній порожнині .

Кровоносна система

Незамкнена . Є серце , що складається з передсердь ( одного або кількох ) і шлуночка . У деяких примітивних молюсків два серця . Через серце молюсків протікає артеріальна кров .

Видільна система

Представлена нирками , які одним отвором відкриваються в навколосерцеву сумку , а другим — у мантійну порожнину .

Нервова система

Нервова система складається з навкологлоткового кільця і чотирьох поздовжніх нервових стовбурів . У вищих молюсків формується кілька пар гангліїв , які утворюють нервову систему розкидано – вузлового типу . Органи чуттів розвинені в різних груп молюсків різною мірою . Вони представлені очима , органами хімічного чуття , органами рівноваги , головними щупальцями ( органи дотику ).

Розмноження

Серед молюсків зустрічаються як роздільностатеві форми , так і гермафродити . У деяких видів розвиток прямий , а в більшості — непрямий , з метаморфозом .

Мал.. Внутрішня будова молюска :

1 – рот ; 2 – язик із зубчиками ; 3 – глотка ; 4 – стравохід ; 5 — шлунок ; 6 — петлеподібна кишка ; 7 — анус ; 8 — легеня ; 9 — передсердя ; 10 — шлуночок ; 11 — серце ; 12 — щупальце ; 13 — нога ; 14 — печінка ; 15 — артеріальна кров ; 16 — венозна кров ; 17 — аорта ; 18 — око

1 — рот ; 2 — стравохід ; 3 — шлунок ; 4 — середня кишка ; 5 — пряма кишка ; 6 — анальний отвір ; 7 — печінка ; 8 — протоки печінки ; 9 — ротові лопаті ; 10 — навколосердечна сумка ; 11 — шлуночок серця ; 12 — передсердя ; 13 — передня аорта ; 14 — задня аорта ; 15 — нирка ; 16 — статева залоза ; 17 — зябра ; 18 — нога ; 19 – передній м’яз – замикач ; 20 – задній м’яз – замикач ; 21 – клоака ; 22 – мантійна складка ; 23 – ввідний сифон ; 24 – вивідний сифон

Групова робота. (З метою вивчення внутрішньої будови молюсків)

Учням роздаються картки – завдання.

Заповнюємо таблицю в зошиті та на дошці.