Як появилася ДРУКОВАНА КНИГА (від давньої книги до друкованої)

У цій статті ми намагалися систематизувати відомості про появу друкованої книги за науково-популярними оповіданнями на цю тему авторів Віктора Дацкевича, Паоли Утевської, Олександра Єфімова, Алли Коваль.

Дуже давні «книги»

«Кам’яними» книгами вчені називають печерні малюнки людей, адже саме з них сучасники дізналися, якими були наші предки, як вони жили.

Вавілоняни та ассирійці спочатку паличками писали на сирих глиняних плитках. Потім обпалювали їх в печах, мов горщики. За обкладинку служив ящик, у який складали плитки такої книжки. Користуватися «глиняними» книжками, які були дуже важкими та займали багато місця, було дуже незручно.

У стародавньому Китаї бамбукові дощечки, вичищені, висушені та прогріті на сонці для захисту від гниття й комах, нанизували на мотузок. Потім на такій книзі писали тушшю.

Охайно витесані усередині дерев’яні таблички-дощечки скріплялися шнурками через дві дірки, у виїмку заливали жовтий або забарвлений у чорний колір віск, на якому гострим кінцем палички писали, а тупим – стирали написане. Проте книжки з воску, які могло розтопити сонце, було ненадійними та не дуже зручними.

До 4 століття нашої ери греки і римляни робили книги з дощечок чи пластинок зі слонової кістки, які з’єднували кільцями або ремінчиками. Залежно від кількості дощечок їх називали диптихом – 2 дощечки, триптихом – 3 дощечки і поліптихом́ – багато дощечок.

В 11-му столітті на Русі виникли берестяні книги – грамоти. Кору берези (берест) кип’ятили, зішкрібали її внутрішній шар, після чого матеріал ставав еластичним і м’яким, потім обрізали по краях, надаючи правильної форми. Книги створювали при монастирях, вони були коштовно оздобленими та дорогими.

Давні книги

У Давньому Єгипті книж­ки виготовляли з папірусу. Серцевину річкового очерету — осоки болотної з високим й товстим стеблом — розрізали на смужки, склеювали у стрічки, обрізали кінці, віджимали вологу, сушили на сонці, ретельно полірували. Таким способом отримували блискучі гладенькі, але ламкі, листки жовтуватого кольору, на яких писали. Книжка у вигляді довгої стрічки могла сягати в довжину до кількох десятків метрів. Після читання стрічку згортали у трубку — сувій — і ховали у футляр. Папірусом, виготовленим у Єгипті, користувалися майже дві тисячі років навіть у країнах Європи.

_{Папі́рус — 1. Тропічна багаторічна трав’яниста рослина родини осокових. 2. У єгиптян і інших стародавніх народів — матеріал для письма з цієї рослини. 3. Стародавній рукопис на такому матеріалі.}

Зшитки пергаментних «тетрадос»

За два століття до нашої ери в стародавньому місті Пергамі (нині Бергам у Туреччині) люди навчи­лися робити з вичиненої, але не дубленої (без обробки речовинами для міцності) шкіри тварин довговічніший матеріал — пергамент. Шкіру телят, овець чи кіз промивали від крові й бруду, для видалення шерсті декілька днів вимочували у вапняному розчині, потім на рамах очищали напівкруглими ножами від м’яса та жиру. Внутрішній, найміцніший шар — дерма — шліфувалася, вигладжувалася пемзою і сушилася на рамі. Для повного видалення жиру, відбілювання та однорідності кольору в пергамент втирали пасту на основі вапняку, борошна, білків, молока. Щоб листи не скручувалися, кожен шматок перга­менту згортали так, що виходило чотири сторінки, такий згорток грецькою мо­вою звався «тетрадос». Кілька таких «тетрадос» зшивали, вкладали у дерев’яні палітурки, обтягнені шкірою, і ви­ходила книжка. На сторінках з двох боків писали та малювали спеціальними «залізо-галловими» (на основі дубильних речовин і залізного купоросу) чорнилами, бо звичайні сажові змивалися. Рукописні книжки коштували дуже дорого, бо на те, щоб створити таку книжку йшли місяці, а то й роки, також їх коштовно оздоблювали. Щоб уберегти книжки, власники нерідко прикову­вали їх ланцюжками до полиць. На пергаменті писали аж до кінця 15-го століття.

Перга́мент — 1. Оброблена певним чином шкіра молодих тварин, що застосовувалася до винайдення паперу як матеріалу для письма. 2. Давній рукопис, документ, написаний на такому матеріалі. 3. Дуже міцний, цупкий обгортковий папір, який не пропускає жиру і вологи.

Рукописні паперові книги

Потім почали виготовляти книги з паперу. Його винайшов чоловік на ім’я Цай Лунь в Китаї приблизно у 105 році нашої ери, що кілька століть трималося в секреті. Для виготовлення паперу спочатку довго товкли кору дерев у воді, щоб розділити на волокна, потім суміш трясли, щоб волокна переплелися. Коли вода стікала, на сітці залишався вологий аркуш паперу, який обережно знімали, клали на дошку й висушували. Книжки, як і раніше, зшивали з окремих зошитів і «вдя­гали» у тверду або м’яку обкладинку, але пергамент замінив дешевий папір.

_{Руко́пис — 1. Текст будь-якого твору, написаний автором від руки або надрукований на машинці. 2. Пам’ятка стародавньої писемності.}

Друковані паперові книги

Перший друкарський верстат

Перша друкована книжка з’явилася в німецькому місті Майнці. У 1450 році його мешканець — Йоганн Гутенберг — винайшов друкарський верстат. Спочатку в у спеціальних формочках – матрицях – відлили металеві брусочки з опуклим зображенням букв чи цифр. Металеві символи знаходилися у спеціальному ящику з відділеннями для кожної – складальній касі.

Друкарською формою служила спеціальна дощечка — верстатка, в яку складали літери для побудови слів, а потім уміщували в прес. Форму вкривали шаром фарби, а зверху клали аркуш паперу, іноді пергамент. У такий спосіб розмножували скільки завгодно примірників. Спочатку виникли друкарські майстерні – типографії, а потім і фабрики – друкарні. Упродовж наступних п’ятдесяти років друкарські майстерні з’явилися в 260-ти містах Європи, а книжки стали доступними широким верствам населення.

_{Верста́т — 1. Примітивне дерев’яне устаткування для ткання ручним способом тощо. 2. Те саме, що верстак (спеціальний стіл з пристроями для кріплення оброблюваних ручним способом дерев’яних або металевих предметів). 3. Машина для обробки деталей або матеріалів.}

_{Друка́рня — поліграфічне підприємство, на якому виготовляють друковану продукцію різних видів.}

Пам’ятник І. Федорову в м. Львові

Іван Федоров вважається засновником книгодрукування в Україні. У 1574 році у м. Львові він видав перший східнослов‘янський «Буквар» та першу друковану книгу «Апостол».

_{«Апо́стол» — церковна книга, що містить «Діяння апостолів (учнів Ісуса Христа, які поширювали його вчення)» та їхні «Послання».}

Розвиток української друкарської справи у ХVІІ-ХVIII століттях – Періодизація української культури

Україна залишалася одним з провідних районів книгодрукування. Найважливішими видавничими центрами були друкарні Києво-Печерської лаври, Чернігівського та Почаївського монастирів. Протягом XVIII ст. чимало нових друкарень створено на Лівобережжі та в Південній Україні. Проте, як і раніше, книжки коштували надзвичайно дорого. За них платили великі суми грошей і зберігали як найцінніші речі.

Важливою подією у видавничій справі стало впровадження “гражданського” Шрифту, що збільшило кількість світських видань. Перша друкарня, що випускала книжки “гражданським” шрифтом, з’явилася в 1764 році в Єлисаветграді. Згодом такий шрифт почали використовувати в друкарнях Катеринослава, Харкова та інших міст. Кирилиця тепер застосовувалася тільки для видання книжок церковної тематики. Асортимент друкованої продукції в Україні був досить широким, тут друкували шкільні підручники, церковні книги, наукові праці тощо. Звідси до Росії завозили досить значну кількість цієї літератури.

Проте царські укази 1720, 1766 років забороняли друкувати україномовні книжки. Раніше надруковані вилучали з церков і замінювали на московські. Друкування книжок українською мовою навіть церковного й шкільного вжитку каралося великими штрафами, інші взагалі не мали права брати до друку. Тому всі україномовні твори XVIII ст. були рукописними. Чернігівську друкарню за порушення царських указів конфіскували й перевезли до Москви.

Розвивалося книгодрукування й на території Галичини й Волині — землях, підвладних Австрії. Так, наприклад, у 1773 році Антоній Піллер Відкрив у Львові друкарню. Саме з цієї друкарні в 1776 році вийшла перша в Україна газета — “Газетт де Леополіс” (“Львівська газета”),– видана французькою мовою й розміщена на чотирьох сторінках

Похожие статьи

• Українське музичне і театральне мистецтво у другій половині ХVІІ-ХVIII століттях – Періодизація української культури З давніх часів Україна славилася театральним мистецтвом. Особливого розвитку н цей час набула Шкільна драма, Яку плекали в Києво-Могилянській академії.
• Українська освіта і наука у другій половині ХVІІ-ХVІІІ століттях – Періодизація української культури У другій половині XVII–XVIII ст. освіта, наука і друкарство на Правобережній, Лівобережній і Слобідській Україні розвивалися в різних умовах. На.
• Розвиток освіти в Україні у ХІХ ст – Періодизація української культури Усупереч колонізаторській, русифікаторській політиці російського уряду, ідеї національного відродження поступово, але невпинно охоплювали українські.
• Російськомовна література 1900-1930-х рр. в Україні – Періодизація української культури На початку ХХІ століття в українському літературознавстві російськомовні художні твори, написані українцями впродовж ХVIII-ХХ століть, тільки-но.
• Розвиток музичного мистецтва – Періодизація української культури Певний якісний стрибок розвитку пережила в Україні музична культура, основою якої залишалась усна народна пісенна творчість. Тексти й мелодії пісень і.
• Розвиток літератури в Україні у другій половині ХХ ст. – Періодизація української культури Українська література 60-80-х рр. була гідно представлена чудовими творами одного з ідейних натхненників руху “шістдесятників” Олеся Гончара (“Собор”.
• Розвиток українського образотворчого мистецтва у другій половині ХVІІ-ХVIII століттях – Періодизація української культури Історичні події останньої чверті 17 ст. негативно вплинули на деякі види мистецтва. Так, занепад книговидання уповільнив розвиток гравюри. Проте від.
• Заснування та розвиток Харківського та Київського університетів у першій половині ХІХ ст – Періодизація української культури Харківський національний університет – один із найстаріших університетів Східної Європи. Заснований у листопаді 1804 року з ініціативи видатного.
• Літературний розвиток на укр..землях 14-17 ст – Періодизація української культури Провідне місце серед літературних творів XV ст. належить церковній літературі. З XIV ст. в Україні поширюються південнослов’янські впливи, їхніми.
• Розвиток архітектури на укр.. землях у 14-17 ст – Періодизація української культури Архітектурні стилі цього часу історики поділяють на дві групи: Стиль оборонних споруд Та Церков. Постійні військові дії, які відбувалися на теренах.
• Українська культура на початку ХХ ст. (1900-1920) – Періодизація української культури У XIX – на початку XX ст. українська культура досягла свого розквіту. Це був період, позначений зростанням національної самосвідомості. На цій хвилі.
• Тенденції розвитку української літератури у першій половині ХІХ ст – Періодизація української культури На початку ХІХ ст.. панівні кола як Російської, так і Австрійської імперії, щоб повністю денаціоналізувати український народ, усіма засобами намагалися.
• Розвиток архітектури у другій половині ХХ ст – Періодизація української культури У повоєнний відбудовний період зберігається принцип регулярного планування міст. Період 1946-1949 рр. характеризувався хаотичною відбудовою житла.
• Вплив Визвольної війни середини ХVІІ століття на формування національної свідомості українців – Періодизація української культури У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що кардинально змінив не лише хід національної історії, а й суттєво.
• Головні напрями розвитку української архітектури у другій половині ХVІІ-ХVIII століттях – Періодизація української культури У XVIII ст. в Україні поширився стиль бароко, що вирізнявся її пін ністю й багатством оздоблення. Його характерною ознакою є ліплення, різьблення.
• Розвиток прикладного мистецтва у київській русі – Періодизація української культури Великого розвитку та поширення в Київської Русі досягло прикладне мистецтво, твори якого містять досить цінну інформацію не тільки з історії розвитку.
• Розвиток української літератури у другій половині ХІХ ст. – Періодизація української культури Навіть в умовах прямого переслідування української мови після видання Валуєвського циркуляра 1863 року та Емського указу 1876 року українське.
• Розвиток літописання і літератури Київської Русі – Періодизація української культури Довгий час за майже єдине джерело вважалися писемні пам’ятки свої й чужі. На першому місці серед наших власних пам’яток стоять літописи. Літописання в.
• Образ України у творчості Миколи Гоголя – Періодизація української культури Микола Гоголь – геніальний російський письменник. Але витоки його творчості – в українській культурі. Українець за походженням, він з дитинства добре.
• Література і театр у роки незалежності – Періодизація української культури Незалежна Українська держава стала запорукою вільного розвитку літератури: прози, поезії, драматургії. Насамперед слід наголосити, що в Україну почали.
• Українське кіномистецтво – Періодизація української культури Однієї з відмітних рис культури XX в. є розширення сфер її впливу на людей через засоби масової комунікації, такі, як радіо, кіно, телебачення, що.
• Початок наступу тоталітаризму на осередки української культури – Українська культура XX століття Отже, 20-ті роки були роками зростання, піднесення і розвитку української культури, національного відродження. Але це якраз серйозно турбувало Сталіна і.
• Музична культура в Україні у ХХ ст – Періодизація української культури У XX столітті до теми українського фольклору зверталися багато професійних та аматорських колективів України, також створювалися ансамблі в емігрантських.
• Українське музичне мистецтво ХІХ ст. – Періодизація української культури Поетична і музична обдарованість українського народу була основою високого рівня розвитку музично-пісенної творчості. У XIX столітті як і раніше.
• Іван Мазепа та розквіт української барокової культури – Періодизація української культури Культура бароко в Україні охоплює другу половину XVII – XVIII ст. Порівняно із Західною Європою стиль бароко в Україні поширився із значним запізненням.
• Образотворче мистецтво України у 1920-1980-ті роки – Періодизація української культури Українське образотворче мистецтво на початку ХХ ст. розвивалось у руслі основних стилів, течій і жанрів світового мистецтва. Українські художники були.
• Освіта і наука в київській русі – Періодизація української культури Поширення освіченості відбувалося в тісному зв’язку із зміцненням держави, впровадженням християнства. Під час князювання Володимира Великого були.
• Культура Незалежної України – Основні етапи розвитку та здобутки української культури Розвиток національної культури тісно пов’язаний з розбудовою державності в суверенній Україні. Верховна Рада України ухвалила “Основи законодавства про.
• Освіта та наука в Україні XIX ст – Основні етапи розвитку та здобутки української культури Що стосується України, то на її території власна традиція широкої шкільної освіти була перервана. Якщо на початку XVIII століття практично кожне.
• Періодизація української культури – Періодизація української культури Глибокий гуманістичний зміст української культури, її значення для творчого самоусвідомлення багатьох поколінь українського народу в національному.
• Розвиток архівної справи у ХХ столітті – Місце архівних документів у науково-пошуковій роботі з історичного краєзнавства В 1903 р. з інтервалом у півроку були засновані Катеринославська і Полтавська губернські вчені архівні комісії. Ці комісії спільно з Чернігівською склали.
• Духовна культура та мистецтво трипільців, Кіммерійці: проблема етнічної та культурної належності – Періодизація української культури Крім високого рівня хліборобства, трипільці досягли великої майстерності в гончарстві, виготовленні глиняного посуду. Вони залишили унікальну мальовану.
• Розвиток культури на початку XX ст. (1900 – 1917 рр.) – Основні етапи розвитку та здобутки української культури Під тиском революційних подій царизм змушений був скасувати укази щодо української мови. Кількість початкових шкіл в Україні зросла, Але загалом рівень.
• В. Хвойко та відкриття Трипільскої культури – Періодизація української культури У ІV-II тис. до н. е. досягли значного розвитку хліборобські племена Правобережної України та Молдови. Культура цих стародавніх хліборобів відома нам під.
• Формування культурно-господарських зон у межах Украхни – Періодизація української культури В епоху мезоліту (40-14 тисяч років до нашої ери) сталися істотні зміни в природному середовищі. Останній льодовик у Європі зник приблизно 11 тисяч років.
• Вплив християнства на культуру Київської Русі – Періодизація української культури Запровадження християнства на Русі пожвавило розвиток писемності, сприяло заснуванню князем Володимиром перших шкіл для дітей знаті, за часів Ярослава.
• Політика українізації і головні напрями її здійснення в Україні – Періодизація української культури З 1923 р. на радянській частині України почала проводитися ленінська політика “коренізації”, що згодом дістала назву українізації. Вона була спрямована.
• Відродження української культури в 20-х роках ХХ століття – Українська культура XX століття Відмітною ознакою того часу стало відкриття українських шкіл. Протягом 1917–1918 навчального року в Україні відкрилося 30 українських гімназій.
• Культура Московської держави – Періодизація української культури У означений період у Північно-Східній Русі, що до початку феодальної роздробленості входила до складу Київської держави ( Русі), відбулися три важливі й.
• Українське образотворче мистецтво початку ХХ ст. – Періодизація української культури Українське образотворче мистецтво на початку ХХ ст. розвивалося в руслі основних стилів, течій і жанрів світового мистецтва. Українські художники були.

Розвиток української друкарської справи у ХVІІ-ХVIII століттях – Періодизація української культури