Азалія

Азалія відноситься до числа найбільш красивих кімнатних рослин, тому що вона цвіте дуже рясно. Однак квітникарі часто скаржаться на те, що через деякий час після придбання такої квітки, він гине. Справа в тому, що азалія є досить примхливим рослиною. Щоб не допустити засихання квітки і скидання їм листя, необхідно постаратися створити найбільш сприятливі умови для вирощування такої культури. Тільки якщо забезпечити азалії належний догляд, вона буде цвісти дуже ефектно і пишно.

• 1 Особливості азалії
• 2 Догляд за азалією в домашніх умовах
  • 2.1 Освітлення
  • 2.2 Температура
  • 2.3 Вологість
  • 2.4 Як поливати
  • 2.5 Грунт
  • 2.6 Прищіпка і обрізка
  • 2.7 Добрива та стимулятори росту
  • 2.8 Пересадка азалії
  • 2.9 Розмноження азалії
  • 2.10 Хвороби і шкідники азалії

  Особливості азалії

  Азалія ― це карликова красивоцветущее рослина, яке є гіллястим і вічнозеленим. Родом вона з Китаю і Японії, проте у природі ця рослина можна зустріти ще на території Північної Америки і в південній частині Європи. Такий кімнатний квітка належить до роду рододендронів. З грецької мови «rhodon» перекладається як «троянда», а «dendron» ― «дерево». Тому рододендрон можна перевести як «рожеве дерево». У перекладі з давньогрецької мови «azalea» означає «сухий». Назва даної рослини пов’язана з його зовнішнім виглядом, воно являє собою невеликий сухий чагарник.

  На території Росії азалія з’явилася лише на початку двадцятого століття, і спочатку її вирощували лише в оранжереях або ботанічних садах. У природних умовах зустрічається приблизно 350 видів цієї рослини. Проте в домашніх умовах вирощують лише два з них, і найбільшою популярністю користується азалія індійська. Цей вид являє собою вічнозелений чагарник, висота якого не перевищує півметра. Короткочерешкові невеликі листові пластини темно-зеленого забарвлення, їх довжина не більше 35 міліметрів. На поверхні листя знаходяться блідо-червоні волоски. Цвітіння спостерігається в зимовий час, при цьому квітки в діаметрі досягають 30-50 міліметрів. Азалія японська також являє собою вічнозелений чагарник, його висота може варіюватися від 0,3 до 0,5 метрів. Її глянцеві листові пластини дуже маленькі. Від попереднього виду даний відрізняється розміром квіток, вони у нього набагато менше. Даний вид можна вирощувати на садовій ділянці.

  Цвітіння кімнатній азалії відрізняється своєю пишністю. Вона починає цвісти у віці 3 або 4 років. Найчастіше квітки у неї пофарбовані в насичено-рожевий колір, але вони можуть бути яскраво-червоні, лілові, снежнобелые, фіолетові, а ще бувають і двокольорові. У квіток пелюстки зустрічаються слабомахровые, махрові і рівні. Темно-зелені листові пластини мають порівняно невеликим розміром.

  Якщо ви купуєте буйно квітучий кущик азалії, то в цьому випадку рекомендується вибрати той, на якому є безліч нерозкритих бутонів. Справа в тому, що таку квітку набагато швидше адаптується до нових умов, і його цвітіння буде тривалим, пишним і ефектним. Ще придбаний примірник необхідно піддати ретельному огляду, при цьому постарайтеся виявити ознаки хвороби або наявності шкідників, якщо такі є. Злегка нахиліть кущик, якщо ви побачите висохлі листочки, то це може означати, що квітка хворий або за ним неправильно доглядали.

  Догляд за азалією в домашніх умовах

  Якщо за азалією, вирощуваної в домашніх умовах, правильно доглядати, то вона буде цвісти дуже рясно, красиво і тривалий час.

  Освітлення

  Після того як квітка буде куплений, в будинку йому потрібно відшукати найбільш підходяще місце. Ця рослина є світлолюбною, проте йому необхідний захист від палючих прямих променів сонця. У зв’язку з цим для його вирощування слід вибрати підвіконня східної орієнтації, також підійде вікно, розташоване з північного або західного боку. Також важливо врахувати, що освітлення повинно бути обов’язково розсіяним, однак азалія цілком добре себе почуває і в півтіні. У жовтні і листопаді, коли у рослини спостерігається формування нирок, йому знадобиться велика кількість світла. Хороше освітлення можна забезпечити, підсвічуючи квітка лампами денного світла.

  Температура

  Правильний температурний режим також має дуже важливу роль при вирощуванні такої культури, як азалія. Ця квітка, вирощений в домашніх умовах, не належить до теплолюбних. Оптимальна температура для його вирощування ― від 15 до 18 градусів. В період формування бутонів йому знадобиться більш низька температура ― 10-12 градусів. Якщо при вирощуванні азалії підтримувати правильний температурний режим, то цвітіння буде пишним, ефектним і тривалим. У літній час особливо складно підтримувати необхідну температуру. Досвідчені квітникарі рекомендують перенести її в цей час на балкон, але він не повинен розташовуватися на південній стороні. Якщо в кімнаті є кондиціонер, то потрібно постаратися зробити так, щоб температура повітря в ній була не більше 20 градусів.

  Вологість

  Такій рослині потрібно забезпечити підвищену вологість повітря. Тому його потрібно порівняно часто обприскувати з розпилювача, а для цього використовують прохолодну воду. В період цвітіння обприскування кущика слід проводити з великою обережністю, тому що, якщо на поверхню ніжних квіточок потрапить волога, вони можуть почати темніти. Також для підвищення вологості повітря біля рослини рекомендується поставити кілька відкритих ємностей, наповнених водою. У літній час азалію при бажанні можна перенести на свіже повітря, наприклад, розташуйте її в саду. У зимовий час, коли починається опалювальний сезон, рівня вологості повітря необхідно приділити максимальну увагу.

  Як поливати

  Правильний полив так само дуже важливий при вирощуванні кімнатній азалії. Він робить сильний вплив на зростання, так і на вегетацію подібного чагарнику. Він відрізняється особливою вимогливістю до поливу, і щоб уникнути загибелі кущика, потрібно чітко слідувати наступним правилам:

  • поливати рослину необхідно систематично, при цьому в період цвітіння полив повинен бути рясним;
  • земляний кому в горщику ні в якому разі не повинен пересихати, якщо ж це сталося, то рослина разом з горщиком необхідно занурити в ємність, наповнену теплою водою на 2 години, за цей час в грунт вбереться необхідну кількість вологи;
  • субстрат повинен бути весь час трохи влажноватым;
  • надмірне зволоження субстрату також необхідно виключити;
  • з піддону потрібно обов’язково виливати стекшую воду, в іншому випадку може статися загнивання кореневища;
  • якщо для поливу використовується водопровідна вода, то треба, щоб вона отстоялась протягом не менше 2 діб, за цей час хлор випарується і не зможе нашкодити чагарнику;
  • найкраще поливати азалію талою водою, яка повинна бути прохолодною;
  • щоб зробити цвітіння більш рясним, кущик потрібно 1 раз в 2 тижні (не частіше) поливати сумішшю, що складається з відстояної води і 2 або 3 крапель соку лимона.

  Грунт

  Для вирощування кімнатної азалії фахівці рекомендують використовувати кислий грунт, при цьому його рН повинен бути в межах 4-4,5. При бажанні в спеціальному магазині можна придбати грунтосуміш, яка ідеально підходить для вирощування рослини. Також землесуміш можна легко зробити в домашніх умовах своїми руками, для цього необхідно з’єднати мох, перепревшую хвою і пісок, які беруть у співвідношенні 1:2:1.

  Прищіпка і обрізка

  Щоб сформувати красивий і дуже пишний кущик, а також для більш рясного цвітіння рослини потрібно обов’язково забезпечити правильний догляд. А для цього потрібно вчасно проводити обрізку і прищіпку відрослих пагонів. Коли чагарничок відцвіте, потрібно буде обірвати всі одиночні квітки, які вже зів’яли. У травні треба почати проводити регулярну обрізку молоденьких, недавно виросли стебел, при цьому їх також потрібно дуже обережно прищипувати. Якщо робити обрізання і прищіпку правильно, а також своєчасно, то вдасться домогтися того, щоб бутончики формувалися на кінчиках стебел. Обрізати азалію, фахівці радять, спеціально призначеним для цього секатором. Піддавати обрізанні всі гілки кустарничка без винятку зовсім необов’язково. Обрізанні можна підвернути лише ті з них, які надмірно витягнулися. Найчастіше поява молоденьких листових пластин відзначається приблизно через півмісяця після проведеної обрізки.

  Добрива та стимулятори росту

  Підгодовувати азалію, вирощувану в кімнатних умовах, потрібно мінеральними добривами. При цьому дуже важливо врахувати, що у використовуваному добриві не повинно бути хлору. Справа в тому, що він здатний погубити такий кімнатний квітка. Щоб уникнути зайвих труднощів і проблем, досвідчені квітникарі рекомендують, в спеціалізованому магазині купити добриво, яке називається «Азалія». В весняний і літній період підгодівлі повинні бути досить частими, так, їх слід влаштовувати 1 раз в сім днів, при цьому частіше підгодовувати квітка не можна. З настанням зими кількість підживлень різко скорочується, в цей час вносити добрива необхідно лише 1 раз в місяць. Після того, як почнеться період бутонізації а також цвітіння, для підгодівлі кімнатній азалії потрібно буде використовувати таке добриво, в склад якого входить необхідну кількість таких речовин, як фосфор і калій. До прикладу, в цей час для підгодівлі можна використовувати Кемиру-люкс або Уніфлор-бутон.

  Пересадка азалії

  Досвідчені квітникарі рекомендують провести пересадку даного кустарничка відразу ж після того, як він відцвіте в перший раз. Проводити пересадку слід вкрай обережно і для цього потрібно використовувати спосіб перевалки, при цьому треба обов’язково зберегти цілісність земляного кома. Справа в тому, що коріння у кімнатній азалії дуже тонкі і крихкі, у зв’язку з цим під час пересадки їх можна дуже легко травмувати, що вкрай небажано. Пересаджувати рослину слід в не дуже глибокий квітковий горщик, в цьому випадку корінці будуть перебувати порівняно близько до поверхні субстрату. Фахівці рекомендують, пересадку молоденьких примірників проводити щорічно, а більш дорослих ― 1 раз на 3 роки. У пересаджуваних рослин потрібно обов’язково видаляти засохлі квіти, стебла і гілки.

  Розмноження азалії

  Азалія розмножується стебловими живцями. Робити це бажано влітку. Для цього напівздерев’янілі живці з наявними нирками садять в грунт, бажано накривати скляною банкою, поліетиленовим пакетом. Полив і обприскування — часте і регулярне. Якщо з’являються квіткові бруньки, то їх відразу видаляють. Через пару місяців, коли відбудеться укорінення живців, необхідно їх висадити в горщик. Витягнулися пагони прищипують на вкорінених черешках для формування крони.

  Хвороби та шкідники азалії

  Хвороби з’являються внаслідок неправильного догляду:

  • недостатній полив рослини,
  • вплив сонця,
  • підвищення температури кімнати,
  • де знаходиться даний квітка,
  • недолік світла,
  • неправильний грунт.

  Хвороби азалії

  • Якщо листя зів’яле, жовті, опадають, то причиною є недолік поливу рослини або вплив сонця. Якщо почати дотримуватися правила поливання, обприскування та освітлення, то проблема зникне.
  • Якщо з’явилася іржа або сіра гниль, то необхідно створити комфортну для квітки температуру для існування і обрізати зіпсовані листя.
  • Якщо квіти в неї тільки жовтіють, починають в’янути і обпадають, значить, полив відбувається неякісною водою. Виправляти це можна, якщо здійснювати полив кип’яченою водою зі спеціалізованими добривами.
  • Із-за надлишку вологи в грунті азалію вражає найчастіше фітофтора, що веде до загибелі кімнатної рослини.

  Шкідники

  Павутинні кліщі, щитівки, суничні кліщі – паразити, які можуть зіпсувати кімнатну азалію. Для боротьби необхідно обробляти домашній квітка спеціальними засобами. Для початку потрібно зробити обробку листя мильним розчином, потім змити теплою водою і потім потрібно обприскати придбаним засобом (наприклад, розчином актеллика)

  «Азалія» Євген Шморгун

  Спочатку здавалося, що село в тому боці, потім — що в протилежному. Врешті-решт він зрозумів, що остаточно заблудився у цьому морі сосон, дубів та осик. Прислухався: може, хоч якийсь звук долине від людської оселі чи загомонить срібна вода Случі, яка десь має бути поблизу.

  І тут за мідяними соснами відкрилася затишна галявина, бризнувши навстріч жмутками веселого сонця.

  Та тільки потім дійшло до його свідомості, що бризки сяйва — то квіт на кущах. Рясний тепло-жовтий квіт. Під нього кущі палахкотіли бентежно-принадним полум’ям.

  І стояв Діонісій Міклер, ніби зачарований. Бо вперше в житті побачив отаке диво. Ніяк не міг збагнути: звідки на Поліссі, такому нещедрому на яскраві барви, раптом оцей золотосяйний колір, оця витончена краса квіту, оці незнані пахощі, що густо в’яжуться над галявиною?!

  Потім здивування змінилося гострою цікавістю. Тридцятитрьохрічний ботанік вважав себе неабияким знавцем зеленого світу.

  Але такої рослини він ніколи не бачив.

  Тремтячими руками зривав квітку за квіткою, м’яв у пальцях листя, ставав навколішки і обережно відгрібав землю від коріння… Теплою хвилею підкочувалася до серця щемлива радість: він, Міклер, щойно зробив відкриття, про яке незабаром заговорить увесь вчений світ!

  Неподалік дзвінко плюскотіла хвилями об гранітні скелі прудка Случ, десь у селі Трубкові ремигали корови, повертаючись із пасовиська. Але Діонісій Міклер буй далекий від усього цього. Перед його очима уже поставали чудесні сади і парки з оцією незвичайною рослиною, яка ось палахтить перед ним. 0, тепер Міклера називатимуть не одним з кращих садівників у Європі, а найкращим!

  Забувши, що він нарікав щойно на свою злощасну долю, яка занесла його з рідної Ірландії на Україну, Міклер тепер під щирого серця дякував долі. Може, він ще й оцю рослину назве долею?

  Через два роки, навантаживши на підводу свої пожитки і добру в’язку обережно виконаних рослин, які так полонили його незнаним дивоквітом, Міклер вирушив із Волині на батьківщину. Ці рослини були його найдорожчим скарбом. Вони виручали його скрізь. За кілька кущів, висаджених у парку одного генерала, той безкоштовно допровадив Міклера з усім багажем його до Гданська. А в Лондоні ботанік збув решту рослин з великою для себе вигодою. Через багато років, коли в Лондоні хоронили знаменитого мандрівника, дослідника Африки Давіда Лівінгстона, англійська королева вшанувала цього великого мужа вінком квітів саме цієї рослини. І то була найвища шана.

  А Міклер, повернувшись до Англії, на вечірках у своїх лондонських друзів усілякі билиці й небилиці розповідав про золотоквіту красуню. Він запевняв, що буцімто того, хто натрапить на неї, велика слава чекає, а хто раз побачить палаючий цвіт, обов’язково знову побачить його колись на тому самому місці.

  Таке нібито повір’я існує на Волині.

  Та велика слава до самого Міклера так і не прийшла: виявилося, що подібну рослину вже зустрічали в горах Кавказу і Малої Азії. Зате друге справдилося — незабаром він таки повернувся на Волинь, купив тут село Ольшани та й прожив у ньому до глибокої старості. І кожної весни у нього під вікнами невеликі кущі гордовито погойдували гірляндами вогнистих квітів.

  Так, це була азалія. Азалія понтійська, як поетично назвав її великий Карл Лінней. Рододендрон жовтий, як скучно називають її сучасні науковці, хоч слово “рододендрон” по-грецькому і означає “трояндове дерево”.

  Ця рослина й досі лишається загадкою для ботаніків. Бо росте на Україні тільки вузькою смужкою на сході західного Полісся. Правда, трапляються окремі кущі в Білорусії та Польщі, але то можуть бути просто занесені людиною. А основні місця поширення — гори Кавказу і Малої Азії. От вчені й дошукуються, як могла потрапити азалія з тих гір аж за тисячу кілометрів на волинське Полісся.

  Одні доводять, що азалія примандрувала сюди ще у так званому третинному періоді. Тоді тут царювала теплолюбна рослинність, а Кавказькі гори з’єднувалися з Волинню гірським пасмом — Скіфським валом, який нині опустився під землю. Інші стоять на тому, що вона потрапила до нас із Причорномор’я у льодовиковий період, коли на місці чорноморських степів були тундра і болота. Азалія любить торф’янистий грунт, отож по ньому й розповсюджувалася аж до Полісся. Потім клімат змінився, азалія у сухих степах вимерла, а на Поліссі залишилася. Ще інші вчені намагаються накреслити шлях азалії на Полісся через Балканський півострів і Карпати або висловлюють припущення, що дрібненьке насіння цієї рослини занесли сюди з Кавказу сильні вітри, які в польодовиковий час віяли в одному й тому ж напрямку.

  “Не з того боку шукаєте! — заперечують їм усім деякі дослідники. — Азалія, навпаки, з Полісся перебралася на Кавказ і в Малу Азію”.

  І теж наводяться досить переконливі докази.

  Одне слово, за сто років суперечок загадка азалії так і не прояснилася.

  Самі ж поліщуки пов’язують появу в рідних краях цієї екзотичної рослини з колишніми набігами татар. Кажуть, що татари завезли її насіння з вівсом. А то переповідають, ніби на Полісся разом з ханом потрапила його донька. На згадку про свою сонячну батьківщину вона взяла з собою насіння азалії і посіяла його тут. А скільки прекрасних легенд розповідають про азалію поліщуки!

  Одну з таких легенд ми почули від знайомого лісника.

  Забрали якось татари в неволю одного парубка з наших країв. Ну, як водиться, закували в кайдани та й зробили рабом. А парубок (Іваном ніби звали його, а може, й не Іваном — хто знає, бо давно те діялось) красень був та в усьому вдатний. От і закохалася в нього Азалія — єдина донька якогось вельми знатного татарина.

  Знала донька, що батько ніколи не згодиться, щоб вона дружиною бранця стала. І зважилася на крайність: взяла найкращих коней з табуна і потай вирушила з Іваном до нього на Полісся.

  Гордий вельможа не стерпів такої наруги і поклявся привселюдно, що тільки кров’ю доньки і неправовірного змиє сором зі свого роду.

  Три тижні мчала за втікачами погоня. І наздогнала їх аж на Поліссі — стомлених і змучених.

  Люто дивився вельможа, як боронився Іван, як упав, вражений стрілою, під кучерявим столітнім дубом, як Азалія у розпуці схилилася над коханим.

  І пришпорив коня, аж той змією звився.

  — Хай звершиться правий суд аллаха!

  Звелася рука з ятаганом і… заклякла на півдорозі. Єдина донька, улюблена. Чекав, може, пощади попросить. Аби попросила, усе б їй простив батько!

  Та підвела татарка чорні очі, а в очах таке, що аж стрепенуло вельможу.

  Помовчав мить якусь і процідив похмуро:

  — Зв’яжемо і відвеземо додому. Хай правовірні побачать, як безславно гинуть відступники.

  — Ти відняв у мене що міг, а відняти любов і аллахові несила. Я назавжди залишусь на цій землі, що мого милого зростила!

  Схилилася до мертвого Івана, підняла його шаблю — і просто собі в серце. Гаряча кров бризнула на синій верес і спалахнула дивовижним квітом — наче сонце своє проміння розсипало…

  Легенди — то для людей, щедро наділених уявою. Хто такої уяви не має, той заперечить: “Вигадки… Бо ніколи азалія не росла і не росте в Криму”. І це правда. Як правда і те, що для багатьох ця рослина просто “драпоштан”. Так досить часто називають її поліщуки. Це тому, що крізь сухі кущі азалії дуже важко продиратися.

  Що ж, якими хто очима дивиться на рослину, той так її і називає. Один каже, вона — нікчемний “дурнопах”, інший — “усе в ній незвичайне, загадкове, таємниче”… Гадаєте, цей інший — якийсь пустий мрійник, фантазер? І зовсім ні! Так захоплено починає свою статтю про азалію один із найповажніших вчених-геологів нашого століття — академік Павло Аполлонович Тутковський.

  Хоч саме слово “азалія” не таке вже й екзотичне, як може нам здатися: воно походить від грецького “сухий”. Виявляється, деревина азалії не вбирає вологи, нею можна за будь-якої погоди швидко розпалити багаття. Мабуть, тому-то наш знайомий лісник завважував:

  — Квітучі кущі азалії завжди нагадують мені наші колишні партизанські вогнища…

  Милуючись сонячним квітом, людина бажає ще й користі від нього. Але спілкування з рослиною щоразу завдає прикрощів, іноді й немалих.

  Про те, чим закінчилося перше близьке знайомство цивілізованої людини з азалією, повідав давньогрецький історик Ксенофонт. Сталося це за 400 років до нашої ери. Десятитисячна грецька армія просувалася східним узбережжям Чорного моря. Стомлені походом, суворі воїни не дуже приглядалися до пишних кущів, які золотилися довкола. Куди більше привертали їхню увагу чисельні бджолині рої. Крилаті працелюби збирали нектар із квітів азалії. От і спокусилися поласувати дармовим медком. Однак таке бажання не обійшлося їм даром: у них почала страшенно боліти голова, дехто й зовсім не зміг піднятися після привалу… Надалі у греків відпала охота до червоно-бурого азалійного меду.

  Так, азалія отруйна. Усі тварини, навіть кози, з’ївши її листя або цвіту, гинуть. Для людини рослина теж небезпечна. Хоча… Хоча й досі вчені так і не дійшли згоди, чого з неї більше — користі чи шкоди. Бо азалію можна успішно застосовувати в парфюмерній промисловості для виготовлення високоякісних парфумів і мила. А що стосується азалійного меду, то ще на початку нашого століття вчений Р. Регель доводив, що він зовсім не отруйний, а тільки не такий смачний, як з інших квітів. Регель сам на Кавказі спостерігав за пасікою, що знаходилася поблизу заростей азалії. Та й у нас на Поліссі, де немало пасік і бджоли теж не обминають квітів азалії, я ніколи не чув, щоб хтось отруївся медом.

  І все ж ця рослина — незаперечне диво. Ось густо горять її китиці-ліхтарики, аж очам незвично від такої сонячності. Не менш густі приємні пахощі виснуть над галявиною… І ми стоїмо як заворожені. Кудись поділись слова. Мабуть, вони просто зайві, коли перед очима отаке видиво.

  Недарма азалію намагаються “приручити”, щоб вона прикрашала сади й парки. Багатьом не вдається скорити горду красуню. Навіть один харківський науковець, який у тридцяті роки детально вивчав цю рослину, висіяв її насіння у ботанічному саду і в горщиках з різним грунтом, та нічого не виросло.

  А весь секрет у тому, що азалія має в землі своїх друзів-грибів, які допомагають їй рости і без яких вона жити не може. То коли хтось надумає пересадити її або висіяти насіння, то треба обов’язково взяти трохи землі звідти, де вона росла раніше.

  …Гудуть джмелі, як басові струни. Гудуть над золотистим розливом поліського дива. Ми знаємо, тутешні лісоруби стороняться запаху цього квіту. Знаємо, в довколишніх селах не ставлять сонячних букетів у хаті — голова запаморочиться. І все ж не стримуємося, виламуємо кілька гілочок…

  Чомусь пригадується підслухана мимохіть у міському автобусі розмова:

  “Кажуть, є в наших лісах квітка азалія. Дуже красива ніби. Жаль, досі не пощастило побачити”.