Яблуня колоновидна: вирощування, обрізування, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 09 лютого 2019 Перша редакція: 09 серпня 2016 🕒 17 хвилин 👀 23234 рази 💬 7 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за колоноподібною яблунею
• Колоноподібна яблуня – опис
• Посадка колоноподібних яблунь
  • Коли садити колоноподібні яблуні
  • Посадка колоноподібної яблуні восени
  • Як посадити колоноподібну яблуню навесні
  • Догляд за колоноподібною яблунею навесні
  • Догляд за колоноподібною яблунею влітку
  • Догляд за колоноподібною яблунею восени
  • Обробка колоноподібних яблунь
  • Полив колоноподібних яблунь
  • Підживлення колоноподібних яблунь
  • Зимівля колоноподібних яблунь
  • Коли обрізати колоноподібну яблуню
  • Як обрізати колоноподібну яблуню
  • Як обрізати колоноподібну яблуню навесні
  • Обрізування колоноподібної яблуні восени
  • Як розмножувати колоноподібні яблуні
  • Ранні сорти колоноподібних яблунь
  • Середньостиглі сорти колоноподібних яблунь
  • Пізні сорти колоноподібних яблунь
  • Сорти колоноподібних яблунь для Підмосков’я
  • Сорти колоноподібних яблунь для Сибіру
  • Коментарі

  Колоноподібна яблуня є природним клоном яблуні, що не розвиває бічних гілок. У селищі Келоуна в Британській Колумбії (Канада) в 1964 році на п’ятдесятирічній яблуні сорту Макінтош виявили незвичайну гілку – сильно облистяну, без бічних відгалужень і всю буквально обліплену плодами.

  Цю спонтанну мутацію розмножили і використали в подальшому для селекції колоноподібних яблунь, якою займалися як англійські науковці з графства Кент, так і селекціонери з інших країн. Перші зразки колоноподібної яблуні отримано в 1976 році.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за колоноподібною яблунею

  • Посадка: навесні, до початку сокоруху або в кінці вересня – на початку жовтня.
  • Цвітіння: у травні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: родючий, нейтральний.
  • Полив: молоді дерева – один раз на три дні, у спеку та посуху – через день або щодня. Зрілі дерева – раз чи двічі на тиждень. Із середини липня полив поступово скорочують, а в серпні припиняють зовсім. Найкращий спосіб поливу – крапельний.
  • Підживлення: регулярні: навесні – 2-3 азотні, органічні (забродженим розчином курячого посліду чи коров’яку) підживлення, до середини літа – 2-3 позакореневі підживлення сечовиною, у першій половині липня вносять комплексне мінеральне добриво, а з серпня тільки мінеральні фосфорні та калійні добрива.
  • Обрізування: на початку літа й восени, після падолисту.
  • Розмноження: повітряними відсадками, але переважно щепленням.
  • Шкідники: яблуневі зелена та подорожникова попелиці, трач, склівка, червоний кліщ, плодожерка, міль, листовійка, мідяниця, комоподібна щитівка, смородинна, плодова та підкорова листовійки, фруктова та плодова молі, різні совки, горобина моль, непарний, дуболистий і кільчастий шовкопряди, кров’яна та червоногалова попелиці, казарка-довгоносик, західний непарний короїд, заболонник, грушеві трубковерт і трач.
  • Хвороби: проліферація яблунь (відьмина мітла), гірка та плодова гнилі, мозаїчна хвороба, мозаїчна кільчастість, молочний блиск, мухосід, справжній тутовник, звичайний рак, іржа, чорний рак, відмирання гілок, пархи, підшкірна вірусна плямистість, борошниста роса, гумовидність, сплющеність гілок, скловидність плодів, цитоспороз, чорна плямистість.

  Колоноподібна яблуня – опис

  Дослідники виявили, що характеристики колоноподібних яблуневих дерев зумовлені наявністю особливого гена – Co. У таких яблунь гілки від стовбура відходять під гострим кутом і ростуть практично вздовж провідника, тому дерева виглядають, як пірамідальна тополя. Стовбур у колоноподібної яблуні потовщений, обростає дрібними гілочками з квітковими бруньками на кінцях. Бічні гілки колоноподібних яблунь набагато менш потужні, ніж скелетні гілки звичайних яблуневих дерев, найчастіше вони замінені плодушками, списиками і кільчатками. Пагони у яблунь колоноподібних сортів товсті, міжвузля на них укорочені. Високорослі сорти колоноподібних яблунь схильні до розгалуження в 3-4 рази, а середньорослі – в 1,5-3 рази сильніше, ніж карликові сорти. З три-чотирирічного віку бічне розгалуження припиняється. Якщо верхівкова брунька пошкоджена, зростання яблуні завмирає, зате посилюється розгалуження, тому для тих, кому потрібна яблуня саме колоноподібної форми, дуже важливо зберігати точку росту хоча б перші два-три роки життя саджанця. І зацвітають, і вступають у плодоношення колоноподібні яблуні зазвичай на другий чи третій рік. Перші 5-6 років врожаї щороку збільшуються, а з сьомого-восьмого року при правильному догляді вони залишаються стабільно високими. Колоноподібна яблуня не плодоносить довше, ніж 15-20 років, після цього основна частина кільчаток всихає, проте середньо- і сильнорослим сортам колоноподібних яблунь або деревам, щепленим на насіннєвих підщепах, можна продовжити термін життя змолоджуючим обрізуванням.

  Колоноподібні яблуні економлять площу власникам невеликих садових ділянок, які на місці однієї звичайної яблуні можуть посадити до декількох десятків колоноподібних дерев. Розрізняють два види колоноподібних яблунь – сорти зі згаданим геном Co і звичайні сорти, прищеплені на суперкарликові клонові підщепи та сформовані як колони. Посадка колоноподібних яблунь і догляд за ними – тема нашої статті.

  Посадка колоноподібних яблунь

  Коли садити колоноподібні яблуні

  Колоноподібні яблуні краще висаджувати напровесні, до того, як почнуть розпускатися бруньки на деревах, але допустима посадка і в теплу погоду в кінці вересня або на початку жовтня. Краще купувати однорічні саджанці яблуні колоноподібної – вони приживаються набагато легше, ніж дворічні, швидше йдуть у ріст і починають плодоносити. Однак, вибираючи посадковий матеріал, переконайтеся, що коріння саджанців не пересушене і не підгниле. Віддайте перевагу посадковому матеріалу в контейнері – його можна висаджувати в ґрунт навіть улітку. Ділянку для колоноподібних яблунь вибирають відкриту, з вільним доступом сонячного світла й тепла, але захищену від сильного вітру. Ґрунт на ділянці має бути вологопроникним, родючим, а залягання ґрунтових вод не вище 2 м.

  Посадка колоноподібної яблуні восени

  Якщо ви вирішили посадити не одне-два деревця, а повноцінний яблуневий сад, розташовуйте саджанці в ряду на відстані півметра один від одного, залишаючи міжряддя завширшки 1 м. Ями під саджанці розміром не менше 90х90х90 см потрібно приготувати хоча б за два тижні до посадки, інакше, якщо садити деревця без попередньої підготовки, коренева шийка після осідання може опинитися під землею, а цього допускати не можна.

  При викопуванні ям родючий шар ґрунту відкидайте в один бік, а нижній – в інший, щоб вони не змішувалися. Якщо ви садите яблуні у важкий ґрунт, обов’язково розмістіть на дні ями дренажний шар із піску і щебеню. Потім додайте в родючий ґрунт 3-4 відра компосту або перегною, 50-100 г калійного добрива і 100 г суперфосфату, а якщо ґрунт на ділянці кислий, внесіть також 100-200 г доломітового борошна, добре перемішайте, закладіть ґрунтосуміш у яму, розрівняйте й залиште на два тижні, щоби ґрунт осів і ущільнився.

  Через півмісяця насипте залишок ґрунтосуміші в яму гіркою, встановіть на неї саджанець таким чином, щоб його коренева шийка виявилася трохи вище поверхні ділянки, розправте коріння, засипте яму неродючою землею з нижнього шару, ущільніть ґрунт і на відстані 30 см від стовбура сформуйте навколо кожного деревця кругову ямку з валиком заввишки 10-15 см. У кожну ямку після посадки вилийте 1-2 відра води, а коли вона вбереться, замульчуйте пристовбурні кола торфом, тирсою або різаною травою. Якщо ви переживаєте, що порив вітру може зламати яблуньку, вбийте біля неї кілочок і підв’яжіть до нього деревце.

  Як посадити колоноподібну яблуню навесні

  Якщо ви зібралися висаджувати колоноподібні яблуні навесні, ями для них краще приготувати з осені – за зиму ґрунт у них осяде, злежиться, добрива розчиняться, і коріння ваших саджанців опиниться в родючому живильному ґрунті, що дасть їм змогу швидко піти в ріст і, може, навіть зацвісти. В іншому процедура весняної посадки колоноподібних яблунь нічим не відрізняється від осінньої.

  Догляд за колоноподібними яблунями

  Догляд за колоноподібною яблунею навесні

  Навесні, до початку розпускання бруньок, проводять обрізування й профілактичну обробку колоноподібних яблунь від шкідників і хвороб, а також підживлюють їх азотними добривами.

  Коли у яблунь починається формування бутонів, на щойно посаджених деревах їх обережно видаляють, на яблунях другого року життя можна залишити десять квіток, а на доросліші дерева навантаження збільшують поступово, залишаючи квіток тільки вдвічі більше, ніж має дозріти яблук. Отже, на плодових ланках залишають по два суцвіття, відклавши повторне проріджування на літній період.

  Окрім обрізування, підживлення й проріджування, яблуні потребують поливу і розпушування ґрунту в пристовбурних колах, проте якщо ви вирощуєте дерева на клонових підщепах, то розпушуванням можете пошкодити коріння. У такому разі краще проводити не мульчування, а залуження пристовбурного кола – в радіусі 25 см від стовбурів посіяти сидерати й регулярно їх скошувати.

  Догляд за колоноподібною яблунею влітку

  У першій половині червня проводять комплексне підживлення колоноподібних яблунь мінеральними добривами. Тільки-но на яблунях з’являться зав’язі, здійснюють повторне проріджування майбутнього врожаю – на гілках залишають тільки половину з утвореної зав’язі. Коли майбутні яблука стануть розміром з вишню, в кожному суцвітті залишають тільки дві зав’язі, а коли плоди досягнуть розміру волоського горіха, з двох зав’язей залишають одну – отже, на кожній плодоносній ланці наливатиметься по одному яблуку.

  Улітку слід уважно стежити за появою в саду шкідників і будь-якими змінами в зовнішньому вигляді яблунь, щоб не пропустити початок будь-якого захворювання, і якщо ви зумієте діагностувати проблему, негайно вживайте заходів, інакше урожай виявиться під загрозою. Обробку колоноподібних яблунь від шкідників і хвороб проводять не пізніше, ніж за місяць до збору врожаю.

  Із серпня припиняють підживлення яблунь органікою й азотними добривами – в цей час деревам набагато потрібніший калій, що допомагає швидше визрівати молодим паросткам. Щоб верхівки пагонів колоноподібних яблунь не обмерзли взимку, на кожному з них у чотирьох верхніх листків укорочують листові пластинки на дві третини.

  Догляд за колоноподібною яблунею восени

  Восени, після збору врожаю, яблуні підживлюють, обробляють проти грибків і шкідників, що сховалися в корі та в ґрунті пристовбурного кола, проводять санітарне обрізування, якщо в цьому є потреба, і готують яблуні до зимівлі.

  Обробка колоноподібних яблунь

  Напровесні, до початку сокоруху, і восени, після падолисту, проводять профілактичну обробку колоноподібних яблунь і ґрунту в пристовбурних колах від хвороб і шкідників. Зазвичай для цього використовують одновідсотковий розчин бордоської рідини або Нітрафена. Мета таких обробок – знищити хвороботворні мікроорганізми й шкідників, що влаштувалися в корі дерев і в ґрунті. Деякі садівники використовують для весняного обприскування семивідсотковий розчин сечовини, який у цьому випадку є не тільки інсектицидом і фунгіцидом, а й своєчасним азотним підживленням колоноподібних яблунь.

  Полив колоноподібних яблунь

  Оскільки колоноподібні яблуні позбавлені стрижневого кореня, що йде вглиб, і їхня коренева система розташовується поверхнево в радіусі всього 25 см від штамба, поливати молоді дерева в нормальну літню погоду доведеться один раз на три дні. Якщо ж літо буде спекотним і сухим, то будьте готові зволожувати ґрунт під яблунями через день, а може, і щодня. Більш зрілі яблуні досить поливати один-два рази на тиждень. Із середини червня яблуні поливають рідше, а в серпні поливання зовсім припиняють, щоб дерево встигло сформувати квіткові бруньки, закінчити зростання і підготуватися до зими.

  Щоб волога зберігалася в ґрунті довше і на його поверхні не утворювалася кірка, пристовбурні кола мульчують соломою або засівають сидератами. Найкращий спосіб поливу колоноподібних яблунь – крапельний, з дозованою подачею вологи до кореневої системи, але один раз на місяць усе одно слід провести рясне поливання, щоб промочити ґрунт у пристовбурних колах на глибину залягання коренів. Двічі на місяць після заходу сонця потрібно рясно поливати крони колоноподібних яблунь зі шланга.

  Підживлення колоноподібних яблунь

  Формуючи величезну кількість плодів, колоноподібні яблуні витягають із ґрунту всі корисні речовини, тому підживлення яблуневого саду проводиться упродовж усього вегетаційного періоду. Навесні в пристовбурні кола колоноподібних яблунь вносять органічні добрива. Це може бути гнойовиця або зброджений курячий послід. Позакореневим азотним підживленням може слугувати обробка дерев семивідсотковим розчином сечовини напровесні, до набубнявіння бруньок. Пізніше, до середини літа, можна провести ще два позакореневі підживлення яблунь сечовиною з концентрацією 0,1 %.

  У розпал вегетації – в першій половині червня – яблуні потребують комплексних мінеральних добрив, а з серпня органічні речовини виключають зі складу підживлення, оскільки дерева в цей час потребують тільки калію, який прискорює визрівання верхівок пагонів яблунь.

  Зимівля колоноподібних яблунь

  Із настанням осені для штамбів молодих колоноподібних яблунь потрібно створити надійне укриття ялиновим гіллям або деревною стружкою – воно має бути сухим і захищеним від проникнення гризунів. Не використовуйте з цією метою солому, а якщо ви упродовж весни і літа мульчувати нею пристовбурні кола, восени її слід прибрати, оскільки солома приваблює мишей і щурів. Після того, як випаде сніг, підгорніть ним основу штамба яблуні.

  Обрізування колоноподібних яблунь

  Коли обрізати колоноподібну яблуню

  Біологічно колоноподібна яблуня не повинна мати гілок узагалі, тому говорити про формування крони не доводиться. Обрізуванню піддаються тільки бічні гілки, і проводять цей процес на початку літа або після падолисту, при підготовці яблуні до зимівлі.

  Як обрізати колоноподібну яблуню

  Основний принцип обрізування такий: що більше ви зріжете, то активніше відростатиме те, що ви вкоротили. Наприклад, якщо ви укоротите гілку більш ніж наполовину, залишивши тільки 3-4 вічка, вони дадуть вам згодом 3-4 потужні пагони. А якщо ви видалите лише третину гілки, то з решти бруньок виросте 7-8 середніх за силою гілочок. Якщо ви правильно обрізуєте колоноподібну яблуню, то щорічно вона даватиме вам 10-15 см приросту і 2-3 бічні бруньки.

  При обрізуванні колоноподібних яблунь пам’ятайте, що за жодних обставин не можна обрізати центральний провідник, оскільки в разі відсікання точки росту дерево почне гілкуватися.

  Напровесні в перший рік життя колоноподібної яблуні її бічні гілки обрізують, залишаючи на них по 2 бруньки. У наступні 2-3 роки з нових пагонів формують плодові ланки. Непотрібні бічні пагони бажано акуратно вискубувати ще зеленими, оскільки рани після обрізування здерев’янілих пагонів заживають набагато важче.

  Як обрізати колоноподібну яблуню навесні

  До початку сокоруху здійснюють формуюче обрізування колоноподібних яблунь. У перший рік обрізують бічні гілки, залишивши на кожній тільки по 2 бруньки. Окрім того, з санітарною метою вирізують перехрещені, хворі й обморожені гілки.

  На другий рік у цей же час формують плодові ланки: з двох пагонів, що виросли на обрізаній торік гілці, залишають той, що займає горизонтальніше положення, а другий, більш вертикальний, обрізають до двох бруньок. Горизонтальний пагін уже цього літа дасть плоди, а вертикальний – 2 сильні пагони.

  На третю весну той пагін, що плодоносив минулого літа, вирізають, а з рештою проробляють обрізування, аналогічне торішньому. Кожна плодова ланка функціонує 3-4 роки, після чого її вирізають на кільце.

  Якщо верхівкова точка росту загинула, обріжте провідник, залишивши тільки дві бруньки, дочекайтеся, поки під ним почнуть рости бічні гілки, виберіть з них одну, що зростає строго вертикально – ця гілка замінить провідник. Решту бічних гілок виріжте на пень, тобто коротко, але не на кільце: довжина пеньків має дорівнювати довжині звичайних кільчаток.

  Обрізування колоноподібної яблуні восени

  Восени колоноподібні яблуні обрізають тільки з огляду на нагальну необхідність.

  Розмноження колоноподібних яблунь

  Як розмножувати колоноподібні яблуні

  Колоноподібні яблуні можна розмножувати способом щеплення сортового живця на відповідну підщепу, але для цього потрібні досвід і вправність професійного садівника. Насіннєвий спосіб розмноження – найбільш довгий і трудомісткий. Окрім того, при насіннєвому розмноженні відбувається розщеплення ознак – це значить, що далеко не всі сіянці виявляться колоноподібними. Найкраще здійснити розмноження колоноподібної яблуні повітряними відсадками. Для цього потрібно напровесні вибрати гілку завтовшки з олівець, зробити на ній біля основи кільцевий надріз кори завширшки півсантиметра й обгорнути його на добу ватою, змоченою в Гетероауксині. Потім надріз слід обгорнути вологим торфом і помістити це місце в чорний поліетиленовий пакет, закріпивши його таким чином, щоб під нього не проникало повітря. Слідкуйте за тим, щоб торф не висихав. До осені під плівкою утворюються коріння, і гілку можна буде відокремити від яблуні й висадити. Імовірність успішності цього способу близько 50 %.

  Самостійно виростити саджанці колоноподібних яблунь дуже складно, набагато надійніше придбати їх у розпліднику з гарною репутацією і подбати про їхнє правильне транспортування.

  Шкідники колоноподібних яблунь

  Найчастіше колоноподібні яблуні, як і звичайні яблуні, вражають яблуневі зелена та подорожникова попелиці, трач, склівка, червоний кліщ, плодожерка, міль, листовійка, мідяниця, комоподібна щитівка, смородинна, плодова та підкорова листовійки, фруктова і плодова молі, різні совки, горобинна міль, непарний, дуболистий і кільчастий шовкопряди, кров’яна і червоноголова тля, казарка-довгоносик, західний непарний короїд, заболонник, грушеві трубковерт і трач та інші численні комахи. Боротися зі шкідниками можна інсектицидами і ловчими поясами з гофрованого паперу, які перекривають комахам прохід по стовбуру до крони.

  Хвороби колоноподібних яблунь

  Колоноподібні яблуні схильні до тих самих захворювань, що і яблуні звичайні. Найпоширенішими хворобами яблуневих дерев є: проліферація, або «відьмина мітла», гірка плодова гниль, мозаїка, мозаїчна кільчастість, мухосід, борошниста роса, молочний блиск, трутовик, звичайний рак, пархи (парша), відмирання гілок, плодова гниль, підшкірна вірусна плямистість, гумоподібність, іржа, скловидність плодів, сплющення гілок, чорний рак і цитоспороз. Хвороби і шкідники яблуні докладно описано в окремій статті, вже розміщеній на нашому сайті. З неї ви дізнаєтеся симптоматику хвороб і опис шкідників, а також якими засобами краще з ними боротися.

  Сорти колоноподібних яблунь

  Сорти колоноподібних яблунь залежно від їхньої висоти поділяють на карликові, напівкарликові (середньорослі) і сильнорослі, а за термінами дозрівання на літні (ранні), осінні (середньостиглі) і зимові (пізні). Ми пропонуємо вам опис сортів колоноподібних яблунь саме за часом дозрівання.

  Ранні сорти колоноподібних яблунь

  Ця категорія яблунь дає зрілі плоди з кінця липня до початку вересня. Яблука літніх сортів їдять свіжими або піддають їх переробці на компоти, джеми й соки. Зберігаються плоди літніх сортів недовго. Найкращими ранніми сортами вважаються:

  • колоноподібна яблуня Медок – урожайний і холодостійкий напівкарликовий сорт, стійкий до хвороб і шкідників, з плодами біло-жовтого кольору з товстою шкіркою і зернистою, соковитою м’якоттю з яскраво вираженим медовим присмаком. Середня вага плодів від 100 до 250 г. Дерева цього сорту досягають у висоту 2-2,5 м;
  • колоноподібна яблуня Президент – компактний, середньорослий, високоврожайний, зимостійкий і стійкий до хвороб і шкідників сорт з ароматними світло-зеленими або світло-жовтими яблуками, на яких іноді проступає рожевий рум’янець. Середня маса плодів 150-200 г, м’якоть у них дрібнозерниста, соковита та м’яка;
  • колоноподібна яблуня Васюган – зимостійкий продуктивний сорт, стійкий до хвороб і шкідників, з конічної форми запашними червоно-смугастими яблуками кисло-солодкого смаку з яскраво вираженими підшкірними цятками. М’якоть у плодів кремова, м’яка та соковита. Вага яблук 140-200 г;
  • Діалог – урожайний напівкарликовий морозостійкий сорт із невеликими, але соковитими яскраво-жовтими плодами плоскої форми. Сорт вирізняється також високою стійкістю до хвороб і шкідливих комах;
  • колоноподібна яблуня Останкіно – стійкий до хвороб і шкідників напівкарликовий сорт із кисло-солодкими запашними яблуками ніжного зеленого кольору з червоним рум’янцем розпливчастої форми. Вага соковитих плодів від 150 до 220 г.

  Окрім описаних, чудово себе зарекомендували ранньостиглі сорти колоноподібних яблунь Червонець, Промінь, Ідеал, Райка, Фламінго, Гала, Черемош, Ікша, Зелений шум та інші.

  Середньостиглі сорти колоноподібних яблунь

  Середньостиглі, або осінні сорти дозрівають упродовж усієї осені. Їх використовують для їжі і переробки, оскільки зберігаються плоди цих сортів теж недовго – за найсприятливіших обставин до січня. Найпопулярнішими з них можна назвати такі:

  • Малюха – один із найсмачніших карликових сортів із великими усічено-конічними плодами десертного типу яскраво-жовтого або жовто-помаранчевого забарвлення вагою 150-250 г, з блискучою, тонкою, але міцною шкіркою і жовтою, дрібнозернистою і запашною м’якоттю. Цей десертний сорт вирізняється скороплідністю і продуктивністю;
  • Джин – морозостійкий врожайний сорт із красивими яскраво-червоними яблучками вагою від 80 до 200 г із соковитою, твердою м’якоттю кисло-солодкого смаку. Зберігаються плоди до січня;
  • Тріумф – напівкарликовий сорт із плодами яскравого темно-червоного кольору зі смугастим рум’янцем по всій поверхні, з щільною, глянсовою шкіркою і білою, дрібнозернистою хрусткою м’якоттю солодкого десертного смаку з легкою кислинкою. Середня вага плодів від 100 до 150 г;
  • колоноподібна яблуня Арбат – цей зимостійкий і високопродуктивний сорт, стійкий до хвороб і шкідників, дозріває в кінці вересня або на початку жовтня. Його середнього розміру яскраво-вишневі блискучі плоди з соковитою м’якоттю кисло-солодкого смаку важать 100-120 г;
  • Ієдзену – сильнорослий продуктивний сорт, стійкий до пархів та морозів, із жовтими плодами масою близько 150 г, вкритими червоним штрихом. М’якоть у яблук дрібнозерниста, щільна, зеленувато-жовта, кисло-солодка, чудового смаку.

  Окрім описаних, популярні середньостиглі сорти Кумир, Ладога, Титанія, Телеймон, Мельба та інші.

  Пізні сорти колоноподібних яблунь

  Плоди пізньостиглих сортів, що дозрівають у другій половині осені, зберігаються аж до весни. Найбільш затребувані такі з них:

  • колоноподібна яблуня Янтарна, або Бурштинове намисто – напівкарликовий високопродуктивний морозостійкий сорт із великими жовто-зеленими плодами з рум’янцем і соковитою, кисло-солодкого дрібнозернистою запашною м’якоттю;
  • колоноподібна яблуня Валюта – високоврожайний, швидкоплідний, морозостійкий і стійкий до пархів напівкарликовий сорт із великими (близько 200 г вагою) яблуками яскраво-жовтого кольору з червоним бочком і білосніжною, соковитою, солодкою, ароматною м’якоттю;
  • колоноподібна яблуня Московське намисто – самобезплідний, морозостійкий, високоврожайний сорт, стійкий до шкідників і хвороб, з великими темно-червоними яблуками зі щільною шкіркою і соковитою, солодкуватою м’якоттю з незначною кислинкою. Середня маса плодів близько 170 г;
  • Болеро – сорт із великими зеленими яблуками масою до 200 г із білою, твердою, але дуже соковитою м’якоттю;
  • Єсенія – цей сорт вирізняється підвищеною стійкістю до морозів і пархів. Плоди у Єсенії великі, вагою близько 170 г, темно-червоні з сизим восковим нальотом.

  Окрім описаних, відомі такі пізні сорти колоноподібних яблунь: Сузір’я, Білосніжка, Сенатор, Трайдент, Вікторія, Баргузин, Гірлянда, Білий орел, Іскорка, Селянин та інші.

  Сорти колоноподібних яблунь для Підмосков’я

  Оскільки майже всі колоноподібні яблуні морозостійкі, вибрати сорт для вирощування в середній смузі, на Уралі або в Сибіру неважко. Найкращі колоноподібні яблуні для Підмосков’я – Московське намисто, Васюган, Валюта та Малюха.

  Сорти колоноподібних яблунь для Сибіру

  Такі сорти колоноподібних яблунь, як Ікша, Баргузин, Селянин і Президент, здатні витримувати морози до -40 ºC, а Васюган – до -42 ºC, тому їх можна вирощувати не тільки в Підмосков’ї, а й на Уралі, в Сибіру і на Далекому Сході.

  Капіталомісткий колоноподібний сад повністю себе окуповує через чотири роки і дає сталі врожаї

  Колоноподібні сорти яблуні зі спуровим типом плодоношення мають цілий ряд переваг над традиційними сортами. Рослини колоноподібних сортів характеризуються напів- та карликовим типом росту, майже повною відсутністю бічного гілкування, формуванням урожаю на простих і складних кільцівках, які розташовуються на стовбурі дерева. Їм властива скороплідність і висока врожайність. Габітус малогабаритних компактних дерев сприяє створенню комфортних умов для ручної праці та механізації більшості робочих процесів.

  Уже через чотири роки капіталомісткий колоноподібний сад повністю себе окуповує (садіння + догляд за ці роки) і продовжує давати сталі врожаї, що перевищують щорічну врожайність кращих звичайних сортів у п’ять-шість разів.

  ВЕРТИКАЛЬНА КУЛЬТУРА

  Колоноподібність рослин, за інформацією багатьох науковців, обумовлена геном Со (колоноподібність). Ще у минулому столітті доведено, що за наявності в геномі сорту одного гена Со рослина формує колоноподібну крону. Ген Со добре поєднується в окремих сортах як з олігогенами (Vа, Vm, Vn, Pl1, Pl2 та ін), так і з полігенами, які контролюють спадкування якості плодів, продуктивності, зимостійкості. Зчеплення з негативними ознаками у гена Со до цього часу не виявлено, тому за виведення нових сортів можна планувати поєднання його з будь-якими заданими ознаками.

  Минуло понад 50 років, як у різних країнах світу садівники почали висаджувати яблуні колоноподібного типу. Невеликі колоноподібні сади, що відрізняються високою скороплідністю та надзвичайно щедрим плодоношенням, вже є в Англії, Нідерландах, Канаді, Німеччині, Швеції, Польщі, Чехії, Україні. Колоноподібний тип яблуні занесено в книгу рекордів Гіннеса через надзвичайно високу врожайність — з 1 га було зібрано більш ніж 400 т плодів.

  Науковці НУБіП нещодавно обґрунтували, що цикл експлуатації насаджень колоноподібної яблуні перевищує 20 років, оскільки плодові утворення таких рослин формують високий продуктивний потенціал (у звичайної яблуні продуктивний вік плодових утворень становить 3−5 років), обрізування відсутнє або зведене до мінімуму, пестицидне навантаження в садах незначне. Такий тип саду дає змогу проводити прискорену заміну сортів і технологій, забезпечує високу рентабельність виробництва (у три рази) та зниження витрат праці на одиницю продукції (в 2,5 раза). Майже всі посадки колоноподібних садів зроблено в наукових установах. Відсутність великих промислових насаджень колоноподібної яблуні відбувається з двох основних причин:

  • за якістю плодів кращі колоноподібні сорти перевершують такі сорти, як Антонівку, Папіровку, Мелбу і багато інших, але все ж відстають від сортів-лідерів світового сортименту, таких як: Джонаголд, Гала, Ельстар, Голден Делішес;

  • на закладання одного гектара колоноподібного саду яблуні використовують до 40 тис. штук саджанців.

  Колони характеризують за такими ознаками:

  • незвичайна здатність рости вертикально вгору;

  • відсутність бічного гілкування;

  • твердість і жорсткість деревини. Головна особливість колон — це дефіцит гормону росту.

  У результаті цього закладається дуже велика кількість генеративних (квіткових) бруньок, тому вже на другий-третій рік вирощування рослина здатна рясно квітувати.

  ІСТОРІЯ СЕЛЕКЦІЇ

  Історія яблуні колоноподібного типу почалася понад 55 років тому в провінції Британська Колумбія (Канада). Власник довговікового яблуневого саду на п’ятдесятирічному дереві сорту Мекінтош спостеріг цікаву гілку. Дерево одразу оглянули селекціонери та встановили основні морфологічні ознаки. Гілка була майже без бічного гілкування і вся вкрита кільцівками, списиками та великою кількістю плодів. Ця гілка відрізнялася від сусідніх своїм незвичайним габітусом, твердою та гнучкою деревиною, зовсім не такою, як у сортів «звичайної яблуні».

  Починаючи із 1920-х років на американському континенті було дуже популярним розшукувати спури в сортів яблуні, і власник саду визначив цю гілку як компакт зі спуровим типом плодоношення. Спур — це тип плодоношення, а не тип росту. Він характеризується утворенням численних коротких плодових утворень замість великих бічних гілок. Знахідка зацікавила науковця Карліса О. Лапінса, який за домовленістю із власником саду розмножив цю форму яблуні на місцевій дослідній станції Summerland Research Station. Там вона і отримала первинну оцінку та свою назву Важак (Wijcik McIntosh), відому також як Starkspur Compact Mac. Відтоді Важак Мекінтош став основним донором колоноподібності, який використовують селекціонери багатьох країн у програмах зі створення сортів яблуні колоноподібного типу зростання.

  Науковці тривалий час не використовували термін «колоноподібний», тому Важак називали компактом і відносили цю форму до спурів. Вважалося, що Важак, подібно іншим спурам яблуні, характеризується тим, що одночасно несе в собі такі ознаки, як рясне утворення кільцівок, відсутність бічного галуження, компактні прирости, скорочені міжвузля, темно-зелене та досить товсте листя. Дуже рідко спостерігають сильний ріст бокових пагонів, а якщо вони і ростуть, то під гострим кутом, майже паралельно стеблу. Розвиток таких пагонів спричиняє ушкодження центрального провідника; хоча вони теж формуються у вигляді колони.

  Науковці провели велику кількість схрещувань за участю сорту Важак. Дослідження отриманих сіянців яблуні показали, що ознака колоноподібності добре передається майже половині рослин гібридних сімей Важака.

  Селекційні роботи з колоноподібними формами тривають і дотепер на дослідній станції East Malling (Англія). Саме тут першими одержали колоноподібні сорти комерційного типу. Ці сорти та сам Важак розповсюдили в наукові заклади багатьох країн, де їх використали для виведення нових сортів яблуні. Практично всі отримані до цього часу колоноподібні сорти яблуні мали походження від сорту Важак. Науковці вивели сорти Trajan (Polka), Telamon (Waltz), Obelisk (Flamenco), Tuscan (Bolero), Maypole та Charlotte (Hercules). Ці сорти не знайшли виробничого застосування, але їх широко використовували та використовують у багатьох селекційних програмах різних країн світу.

  В Україні, починаючи із 1982 року, ведеться селекційна робота із залученням поширених сортів та колоноподібних форм яблуні. Вітчизняні селекціонери створили понад 20 сортів яблуні колоноподібного типу. Зокрема, в Інституті садівництва Національної академії аграрних наук України селекціонери Володимир та Кіра Копань — Аннушка, Антей Київський, Ася, Руслан, Вертикаль, Спарта й Танцівниця. В Інституті помології імені Левка Платоновича Симиренка НААН України науковці Віктор Чупринюк та Світлана Овчаренко створили сорти Дюймовочка, Дебют, Михайлівське, Вікторія та Гармонія. На Кримській дослідній станції садівництва Національної академії аграрних наук України створено сорти Фаворит і Білосніжка. Деякі із вищезгаданих сортів української селекції успішно витримали первинне та державне сортовипробування, на сьогодні проходять технологічне оцінювання у невеликих промислових та аматорських насадженнях різного типу. Сорти Фаворит і Білосніжка у 2008 році було районовано для зони Степу України.

  БЕЗЗБИТКОВЕ ВИРОБНИЦТВО

  Виробничі витрати на вирощування колоноподібних яблунь у віковий період плодоношення ми визначали згідно з типовими технологічними картами, які розробили науковці ІС НААН України, за середньої собівартості робіт у 2020 році. Використовували фактичні дані врожайності та вихід товарної продукції за період 2017−2020 рр. Грошове оцінювання одержаної продукції визначали за фактичними середніми реалізаційними цінами, які були у 2020 році. Грошовий еквівалент залежав від товарної якості плодів і становив 11−13 грн/кг яблук вищого, першого та другого ґатунків та 1 грн/кг нестандартних плодів.

  Виробничі витрати за схеми садіння 4 . 1 м становили від 97,1 до 111,7 тис. грн/га. За оптимального «розрахункового» розміщення рослин цей показник збільшується у 2,4−2,8 раза й сягає 231,4−301,3 тис. гривень.

  За вирощування колоноподібних сортів яблуні за фактичної схеми садіння (4 . 1 м) сад забезпечував початок одержання прибутку за врожайності понад 15 т/га з рентабельністю 16−73% залежно від сорту.

  Беззбиткове виробництво плодів колоноподібних яблунь у Західному Лісостепу України можливе за урожайності 9−13 т/га. Найвищу економічну ефективність виробництва яблук було досягнуто за вирощування інтродукованих сортів.

  Один гектар насадження, за фактичної схеми садіння, за щорічної середньої урожайності 21,4−26,4 т/га забезпечив одержання прибутку 83,9−127,3 тис. гривень. При цьому рівень рентабельності виробництва становив 78−111%.

  Для вітчизняних сортів фактична схема садіння 4 . 1 м є неоптимальною; для сортів Танцівниця та Білосніжка щорічні збитки на виробництво становили до 12,6 тис. грн/ га. Рівень рентабельності вирощування яблук Фаворита та Спарти досягав 15−44%. Капітальні вкладення на створення 1 га насаджень колоноподібних яблунь у 2020 році за схеми садіння 4 . 1 м становили понад 1,2 млн гривень; за розрахункової схеми 2,5 + 0,9 . 0,4 — понад 3,3 млн гривень.

  Ціна реалізації однієї тонни яблук залежно від сорту дорівнювала 8,83−11,82 тис. гривень. За оптимальної густоти розміщення дерев (змодельованої) прибуток з одного гектара насаджень інтродукованих сортів міг би становити від 867,6 до 993,3 тис. грн/га, із рівнем рентабельності — 297−330%. Таку високу прибутковість вирощування закордонних сортів можна досягнути завдяки високій щорічній врожайності.

  За дворядкової схеми садіння 2,5 + 0,9 . 0,4 м рентабельність вирощування вітчизняних сортів підвищуватиметься до 129−237%, а прибуток становитиме 298−647 тис. грн/ га. Розрахунковий рівень рентабельності становитиме понад 20% за врожайності 26−41 т/га. Отже, як свідчать результати проведених досліджень та наші розрахунки, високого економічного ефекту можна досягти культивуючи колоноподібні сорти за дуже щільної схеми садіння.

  На сьогодні колоноподібні яблуні ще не отримали помітного поширення через несформований надійний сортимент, здатний конкурувати з кращими сортами звичайної яблуні. До того ж створення колоноподібних садів потребує великої кількості посадкового матеріалу (від 2,5 до 40 тис./га), використання малогабаритної техніки для догляду за рослинами. Якщо найближчим часом ці питання будуть вирішені, сади із колоноподібним типом зростання вже в наступні десятиріччя можуть стати новою моделлю суперінтенсивних насаджень, де вироблятимуться яблука як для ринку свіжої продукції, так і для промислового перероблення.

  Колоноподібні яблуні рано вступають у плодоношення

  Кліматичні умови України сприятливі для колоноподібних сортів яблуні – більшість із них зимо- та морозостійкі, і на вегетативних середньорослих підщепах без суттєвого ушкодження плодових утворень та деревини здатні витримувати зниження температур до -30-35 °C.

  Основною перевагою колоноподібних сортів яблуні є їхній ранній вступ у плодоношення: у більшості з них дерева вже на другий рік росту здатні давати по 2-3 кг плодів кожне, а на четвертий-п’ятий рік росту продуктивність кожного дерева перевищує 10 кг.

  Важливим є й те, що колоноподібні сорти добре ростуть і плодоносять на вегетативних напівкарликових і середньорослих підщепах, їхні дерева мають достатню якірність, і за рахунок економії коштів на встановлення опор (шпалер) вдається зменшити вартість закладання саду.

  У зонах, де за рік випадає близько 600 мм опадів, із закладеного колоноподібними сортами саду можна щорічно збирати стабільно високі врожаї без зрошення – це також здешевлює собівартість виробництва.

  Колоноподібні яблуні не витрачають ресурсів на формування непродуктивної деревини, а отже, мають нижчу потребу в мінеральному живленні.

  Компактна форма крони, слабкий чи середньої сили ріст дерев сприяють вищій продуктивності праці збирачів урожаю. Завдяки тому, що дерева невеликі, вдається механізувати догляд рослин та збирання врожаю. Для формування крони такого саду потрібно менше ручної праці – лише 10 люд./га під час зимового обрізування.

  Сади з колоноподібних яблунь є досить довговічними – за правильної експлуатації їх продуктивний вік сягає 20-25 років.

  Нижчими є й витрати на захист саду від хвороб і шкідників: крона колоноподібних дерев краще вентилюється, завдяки цьому внесені фунгіциди й інсектициди більш дієві.

  Добре освітлення крони забезпечує якісне забарвлення плодів.

  Високі врожаї на колоноподібних яблунях вдасться отримати, лише дотримуючись елементарних правил догляду за деревами. Рівень агротехніки саду обов’язково має бути високим, а садівник повинен добре знати характеристики вирощуваних сортів. Жодних спеціальних заходів не потрібно, але якщо колоноподібні яблуні вчасно не полити та не підживити, якщо ґрунт у саду недоглянутий, то на високі врожаї буде марно сподіватися.