“Невловимі месники” (фільм)

“Невловимі месники” – відомий у радянську і на початку порадянської епохи російський і радянський фільм 1967 року про малолітніх степовиків з півдня України 1920х рр. різного походження і віросповідання, таких собі “красних козаченят” (або точніше “чортенят” як вони називались в книзі, яка стала основою для фільму), які на теренах рідного краю виступили на захист правди, свободи і комунального, громадського народовладдя себто радянської влади у термінології тої епохи, значною мірою сформованої офіційною більшовицькою пропагандою так як бачили і розуміли, так як їм було дано і відкрито. Може розглядатися як вдалий зразок пропаганди офіційної ідеології і точки зору на історичні події, які призвели до появи Радянського союзного господарства і Українського господарства у його складі і їх тлумачення.

Також певною мірою фільм очевидно мав на меті дохідливо і наочно розповісти підростаючому поколінню про історію Країни Рад і Старої Русі (України) у її складі, про людей Доброго Козака і Страшної Орди, які проживали і проживають на її теренах, їх світогляд і життєвий досвід багатьох поколінь, який очевидно включив в себе в т.ч. життєвий досвід і людей радянської епохи теж, допомогти людям задуматись над непростими для багатьох жителів Всесвіту Божого, Сходу Заходу і Країни Безмежжя на Сході питаннями Кари і Благодаті Божої, правди і кривди, узгодження особистих і суспільних інтересів у процесі суспільного гуртожитку і творчості тощо.

Може бути цікавий дослідникам як зразок (masterpiece) самобутньої, козацько-християнської культури і цивілізації регіону 20 ст., строкатої і маловідомої уродженцям і жителям країн і господарств Заходу (Європи) цивілізації русинів і степовиків руської віри Сходу Заходу і Країни Безмежжя на Сході, з їх самобутньою укладом життя і творчості, культурою і світоглядом, народною, масовою вірою у Доброго Мужика (Козака) і Страшну Орду, у Кару і Благодать Божу, виражену в т.ч. в східному християнстві у вірі в Христа-Спасителя і в Святому Письмі Східної Церкви.

Невловимі месники

фільм 1966 року / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Невловимі месники?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

«Невлови́мі ме́сники» (рос. «Неуловимые мстители») — радянський пригодницький художній фільм, знятий у 1966 році на кіностудії Мосфільм режисером Едмондом Кеосаяном за мотивами повісті Павла Бляхіна «Червоні дияволята».

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Месники.
Коротка інформація Невловимі месники, рос. Неуловимые мстители .

Сюжет

Дія фільму відбувається у 1920-му році, на півдні України під час Громадянської війни. За задумом режисерів, дія фільму відбувається, скоріш за все, на Кубані, в районі станиці Збруєвка (див. уважно сцену у вагоні Будьоного). Козача специфіка даної місцевості неодноразово підкреслюється у фільмі. Деякі герої ходять у традиційному одязі кубанців — черкесках. Хоча слова актора Буби Касторського, що він їде до Одеси, «міста каштанів та куплетистів», вказують на південь України.

Загін отамана Бурнаша грабує і тероризує села. Четверо підлітків: колишній гімназист Валерка Мещеряков, Яшка-циган, сироти Данька Щусь і його сестра Ксанка стають месниками і переходять на бік радянської влади. Данька під виглядом сина одного зі старих друзів отамана впроваджується в банду. Завдяки сміливості і винахідливості «невловимим месникам» вдається сприяти знешкодження загону.

У ролях

• Валентина Курдюкова — Ксанка Щусь
• Михайло Метьолкін — Валерка Мещеряков
• Василь Васильєв — Яшка-циган
• Віктор Косих — Данька Щусь
• Володимир Бєлокуров — батько-філософ
• Віктор Колпаков — старий конвоїр
• Юхим Копелян — отаман Бурнаш
• Савелій Крамаров — Ілюха
• Лев Свердлін — Будьонний
• Борис Січкін — Буба Касторський
• Гліб Стриженов — батько Мокей
• Володимир Трещалов — Сидор Лютий
• Віктор Уральський — «бурнаш»
• Надія Федосова — тітка Дарія
• Інна Чурікова — Білокура Жазі
• Генадій Юхтін — Гнат
• Валентина Ананьїна — селянка

Знімальна група

• Композитор: Борис Мокроусов
• Тексти пісень: Роберт Рождественський
• Художники-постановник: Василь Голіков, Віталій Гладніков
• Оператор-постановник: Федір Добронравов
• Монтажер: Людмила Елян

Пісні

• ‘Не печалься о сыне’ –заставка
• ‘Песня о сатане’ — у виконанні Лева Барашкова .
• ‘Я одессит, я из Одессы — здрасьте …’ — у виконанні Бориса Січкіна

Нагороди

• Премія Ленінського комсомолу (1968) — Едмонд Кеосаян

Україномовний дубляж

Фільм вийшов в прокат в УРСР у 1966 році з українським дубляжем від Кіностудії Довженка. Станом на 2020 український дубляж фільму досі не знайдено та не відновлено.

Невловимі месники »як знімали культових фільм порадянських часів

29 квітня 1967 відбулася прем’єра пригодницького фільму про чотирьох хоробрих підлітків. Картину відразу полюбили глядачі, але акторам, що зіграли в ній головні ролі, вона не принесла щастя.

Текст: Сергій Амроян, Олена Мільчановска, Христина Десятова · 7 травня 2017 ·

Ідея фільму виникла на початку 60-х, коли в прокат вийшов бойовик «Чудова сімка» про американців, які захищають мексиканських селян від бандитів. Хрущов, подивившись фільм, вирішив, що СРСР теж потрібен свій вестерн, де роль лиходіїв гратимуть білогвардійці.

В основу сценарію лягла повість Павла Бляхіна «Червоні дьяволята», яка, до слова, вже екранізувалася в 1923 році режисером Іваном Перестиани. У Бляхіна було три головних героя: Міша, його сестра Дуняша і китаєць. У фільмі китайця замінили на темношкірого хлопця. Режисер «Невловимі месники» Едмонд Кеосаян і сценарист Сергій Єрмолінський внесли свої зміни. Один з персонажів став циганом. І до трійки героїв додався гімназист Валерка, що символізувало: інтелігенція долучилася до пролетаріату.

Головні ролі повинні були виконувати підлітки. Образ Данька спочатку прописували під Вітю Косих (сина актора Івана Косих), вже запам’ятався по фільму «Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонено». На роль гімназиста Валерки пробували Валерія Носика, але Кеосаяну він здався дорослішими, чим потрібно. Косих запропонував режисерові подивитися його друга Мішу Метелкина, з яким він знімався у фільмі «Повз вікон йдуть поїзда». До речі, саме Косих з МЕТЬОЛКІН запропонували варіант назви «Невловимі месники». До цього картину думали назвати «Невловимі з Гуляй-Поля» або «Месники з Гуляй-Поля».

На роль Ксанкі шукали актрису з хорошою спортивною підготовкою, схожу на хлопчика.

– Гарних дівчат в московських школах було багато, – згадував оператор фільму Федір Добронравов. – Але потрібно було знайти ту, яка дійсно може зупинити за крило літак. Валя Курдюкова як ніхто підійшла на роль.

Найскладніше йшли пошуки Яшки-цигана. Помічники режисера переглянули понад 8 тисяч дітей, об’їздили табори. І раптом на студію прийшли два хлопчини, що прочитали про зйомки в газетному оголошенні. Той, що постарше, Вася Васильєв, сподобався кіношникам, але у нього було коротке волосся. Коли хлопців повели на проби, Вася забіг в сусідній павільйон, де знімали «Ромео і Джульєтту», взяв перуку Ромео і постав перед режисером вже з довгими локонами.

Майже всі трюки (а їх в картині більш сорока) юні актори виконували самі, їх три місяці вчили верховій їзді, прийомам самбо, плавання.

Сцену, де Данька переслідував Лютого, стрибаючи по дахах, зіскакував на коня, довелося перезнімати багато разів. Коні ні в яку не хотіли стояти нерухомо і чекати, коли до них в сідло зістрибнуть з даху сідоки. Тому Вітя Косих падав то на землю, то на шию артисту Трещалову, яка гралася Лютого. Але після невдалих дублів комусь в голову прийшло геніальне рішення – намазати стіну цукровим сиропом. І коні завмерли біля неї.

Ще одним яскравим персонажем «невловимих» став Буба Касторский, куплетист і один четвірки. На цю роль планували взяти актора Еммануїла Геллера. Але в Будинку кіно Кеосаян випадково (а може, й ні) зіткнувся з Борисом Січкін, який сказав йому в лоб, що знає, що в його майбутньому фільмі є цікава роль, яка, як кажуть, призначена прямо для нього. На це приголомшений Кеосаян відповів: «Роль дійсно є. Ти в фільмі, ніяких проб! » Так Сичкин отримав роль, яка зробила його супер популярним в Порадянському Союзі. А ось Інну Чурикову, зобразивши розкуту Біляву Жози, Кеосаяну довелося, навпаки, довго вмовляти взятися за невластиву їй роль, у результаті вона здалася і навіть заспівала романс. Савелій Крамаров, який зіграв илюха Верехова, з’явився і зовсім несподівано. На одному з худпорад, який проходив вже під час зйомок, вирішили, що в «невловимих месників» має бути більше гумору. Так з’явився персонаж Крамарова, а його фраза «А вздовж дороги мертві з косами стоять» стала крилатою.

Після виходу картини на екрани все четверо молодих акторів прокинулися знаменитими. Але більше зіркових ролей в їх кар’єрі так і не сталося.

Віктор Косих після «невловимих» зіграв близько 60 ролей у фільмах і серіалах, але в основному епізодичних. В останні роки життя майже не знімався, працював в театрі «Темп» при Спілці театральних діячів. Помер він в своїй московській квартирі від серцевої недостатності 22 грудня 2011 року.

Михайло Метьолкін після закінчення економічного факультету ВДІКу працював директором документальних картин в Головній редакції відділу інформації Агентства друку «Новини». Потім вирішив повернутися в кіно. У 1979 році, здавши за 20 днів екстерном різницю в 30 іспитів, був прийнятий на другий курс режисерського факультету ВДІКу. Зняв кілька фільмів. У картині Метелкина «Заморозки мали місце» зіграли такі зірки, як Станіслав Любшин, Валентина Титова, Віктор Проскурін, шахіст Анатолій Карпов. З 1990-х років займається бізнесом.

Василю Васильєву після «Месників» посипалися пропозиції, але все ролі після Яшки-цигана здавалися тьмяними. Василь закінчив Студію драматичного актора, сім років пропрацював в театрі «Ромен», а потім пішов у Ленконцерта і зa 20 років об’їздив весь Порадянський Союз – виконував під гітару циганські романси і композиції власного твору. У 90-х роках Васильєв влаштувався в Твері, де завідує культурним центром.

Валентина Курдюкова в 1970 році вступила в циркове училище, але провчилася там недовго. Під час гастролей познайомилася зі співаком Борисом Сандуленко, за якого вийшла заміж. У 1973 році у них народився син, потім дочка. На початку 90-х син Курдюковой помер. Після трагедії актриса не спілкується з пресою.

Останній раз четвірка збиралася разом у 2000 році.

«Невловимі месники» протягом першого року подивилися 55 млн осіб. Віктор Косих розповідав, що отримав від однієї дівчинки послання, в якому вона зізналася, що спеціально до 50-річчя Жовтневої революції ходила на фільм 50 разів. Творців завалили листами з проханням зняти продовження. Так через рік з’явилися «Нові пригоди невловимих», а в 1971-му відбулася прем’єра картини «Корона Російської імперії, або Знову невловимі». Додалися і нові персонажі, яких зіграли вже відомі актори Володимир Івашов, Роллан Биков, Людмила Гурченко.